Закон україни про державне казначейство україни

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215 (із змінами і доповненнями) Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних ресурсів. Структуру центрального апарату Казначейства України зображено на рис. 3.4.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Воно у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та іншими нормативно- правовими актами.

Нині Державна казначейська служба України тісно співпрацює з такими міжнародними організаціями, як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Організація економічного співробітництва і розвитку та Європейський банк реконструкції та розвитку.

Рис. 3.4. Структура Казначейства України

Україна є членом Міжнародної асоціації казначейських служб з 2007 р. Ця асоціація об’єднує представників казначейських служб окремих країн Європи, Африки, Азії, Карибського і Тихоокеанського басейнів та колишнього СРСР (більше 31 країни). Головною метою створення Асоціації є обмін досвідом роботи на багато- та двосторонньому рівнях, а також надання підтримки її членам у впровадженні в національних казначействах нових форм та методів діяльності відповідно до існуючих міжнародних стандартів. Засідання членів асоціації відбуваються систематично. Наприклад, у 2007 р. (Рабат, Марокко), 2008 р. (штаб-квартира МВФ, Вашингтон), 2009 р. (Париж, Франція), 2010 р. (Любляна, Словенія), 2011 р.(Київ, Україна), 2012 р (Хаммамет, Туніс) та ін.

Казначейство України очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр- міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів України.

Відповідно до чинного законодавства Голова Казначейства наділений такими повноваженнями:

– очолює Казначейство, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Казначейство у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами;

– вносить на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та розроблені Казначейством проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства;

– вносить на розгляд Міністра фінансів проекти нормативно-правових актів Мінфіну з питань, що належать до компетенції Казначейства;

– в межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в апараті Казначейства Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну;

– звітує перед Міністром фінансів про виконання планів роботи Казначейства та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Казначейства, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

– утворює в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром фінансів територіальні органи Казначейства як структурні підрозділи апарату Казначейства;

– забезпечує взаємодію Казначейства із структурним підрозділом Мінфіну, визначеним Міністром фінансів, відповідальним за взаємодію з Казначейством;

– затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Казначейства;

– підписує накази Казначейства;

– забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Казначейства;

– приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Казначейство;

– здійснює інші повноваження, визначені законом.

Очевидно, що участь Казначейства України в міжнародному співробітництві т. ч.. асоціаціях) позитивно впливає на процеси удосконалення системи управління бюджетними ресурсами країни.

Одним із нагальних питань, які потребують вирішення найближчим часом, є приведення в порядок, відповідно до необхідної функціональності Державної казначейської служби України, законодавчо-нормативних актів, що обумовлюють особливості роботи та взаємодію Казначейства України з іншими органами влади. Це надасть можливість остаточно закріпити специфіку роботи Казначейства України, наголосити на його відмінності від інших органів виконавчої влади, яка полягає у поєднанні функцій органу виконавчої влади та системного банку, а також стане підставою для подальшого розвитку, вдосконалення та легітимності його діяльності.

pidruchniki.com

До відома розпорядників та одержувачів бюджетів коштів щодо подання звітності за І квартал 2018 року через АС «Є-Звітність»

Державна казначейська служба України ( далі – Казначейство) повідомля є , що зміни до Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів , звітності фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2012 за № 196/20509 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2017 № 44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2017 за № 297/30165) ( далі — Порядок № 44) знаходяться на державній реєстрації в Міністерстві юстиції України .

Зазначеними змінами до Порядку № 44 передбачено , що форми звітності складаються та подаються із застосуванням автоматизованої системи подання електронної звітності клієнтами Державної казначейської служби України ( далі – АС « Є- Звітність »).

пунктом 17 чинного Порядку № 44 встановлено , що форми бюджетної звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Казначейства України . У процесі подання бюджетної звітності органам Казначейства може здійснюватися обмін документами в електронному вигляді , в тому числі електронними документами. При поданні звітності в електронному вигляді застосовуються вимоги Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг » і «Про електронний цифровий п ідпис «.

пунктами 13 та 14 Порядку заповнення форм фінансової звітності в державному секторі , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 лютого 2017 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2017 року за № 384/30252 ( далі — Порядок № 307), встановлено , що фінансова звітність подається органам Казначейства також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Д ержавної казначейської служби України . При поданні фінансової звітності в електронному вигляді застосовуються вимоги законодавства про електронні документи та електронний документообіг .

Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг » визначено , що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних , включаючи обов’язкові реквізити документа, створення якого завершується накладанням електронного п ідпису . Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами , у тому числі з електронним п ідписом автора або підписом , прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис «.

Електронний цифровий п ідпис — вид електронного підпису , отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних , який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача . Електронний цифровий п ідпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа ( Закон України «Про електронний цифровий підпис »).

Станом на 03.04.2018 АС «Є-Звітність» знаходиться в дослідно-промисловій експлуатації та в повному обсязі забезпечує виконання вимог вищезазначених законів України і нормативних документів щодо складання звітності.

Враховуючи вищевикладене, р озпорядники та одержувачі бюджетних коштів можуть здійснити подачу звітності за І квартал 2018 року в електронному вигляді через АС «Є-Звітність», яка надає можливість візуалізувати оригінал електронної форми звітності на паперових носіях, що відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Подана в електронному вигляді звітність буде перев ірена та завізована органом Казначейства в установленому порядку.

Додатково повідомляємо , що АС « Є- Звітність » буде налаштована на подання звітності за І квартал 2018 року починаючи з 10 квітня поточного року.

З метою накопичення та використання у майбутньому звітних даних , пропонуємо , розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів , які подали звітність за І квартал 2018 року на паперових носіях , здійснити її подання в електронному вигляді через АС « Є-Звітність ».

www.treasury.gov.ua

Державне Казначейство України, його суть та функції. Реферат

Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків. Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590. Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов’язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об’єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Відповідно до Положення «Про Державне казначейство» за № 590 від 31 липня 1995 р. на Державне казначейство в Україні покладено виконання таких функцій:

  • здійснює касове виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування за доходами та видатками;
  • організовує управління наявними коштами державного бюджету, державних позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків, установлених на відповідний період;
  • здійснює контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтверджуючих документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів;
  • проводить облік касового виконання та складання звітності про стан виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;
  • здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього і внутрішнього боргів держави відповідно до чинного законодавства;
  • здійснює розмежування загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, проводить взаєморозрахунки між ними. Розмежування з бюджетами нижчого рівня здійснюються за умови укладання угод між органами Держказначейства та відповідними Радами;
  • відповідно до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки розпорядників бюджетних коштів в органах Держказначейства;
  • здійснює оплату рахунків за дорученням розпорядників бюджетних коштів відповідно до чинних нормативних актів. При цьому Держказначейство не несе відповідальності за зобов’язаннями, прийнятими розпорядниками бюджетних коштів;
  • отримує звіти про виконання кошторисів доходів і видатків від розпорядників бюджетних коштів, здійснює звірку даних обліку органів Держказначейства з даними обліку розпорядників;
  • здійснює у безспірному порядку стягнення належних державному бюджетові коштів по взаєморозрахунках між бюджетами;
  • забезпечує роботу інформаційно-обчислювальної системи Держказначейства та її взаємодію з інформаційними системами Національного та комерційних банків України, міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади, установ та організацій;
  • управляє поточними залишками казначейських рахунків з метою отримання доходів та зарахування їх до загального та спеціального фондів державного бюджету;
  • розробляє та затверджує нормативно-правові акти та єдині правила організації роботи з питань казначейського виконання бюджетів усіх рівнів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ, відкриття рахунків в органах Державного казначейства;
  • здійснює роботу щодо добору, розстановки кадрів, створення ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, забезпечує проведення єдиної державної політики з питань державної служби в органах Держказначейства;
  • організовує та здійснює внутрішньо системний контроль і аудит;
  • здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством України.

Організація контролю за видатками у системі казначейства

Головна мета контролю — забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів.

Безпосередньо предметом перевірок виступають такі вартісні показники, як доходи, прибуток, рентабельність, собівартість, витрати виробництва. Сферою фінансового контролю являються практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а у деяких випадках і без них (бартерні угоди). Фінансовий контроль охоплює (включає) перевірку:

  • дотримання вимог економічних законів (оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу національного доходу);
  • складання і виконання бюджетного плану (бюджетний контроль);
  • ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ;
  • податкових взаємовідносин.
  • законності і доцільності їх здійснення операцій;
  • достовірності та повноти відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Невід’ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Повноваження Державного казначейства України як контролюючого органу визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 «Про затвердження положення про Державне казначейство України» (надалі Постанова). Метою фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме використання бюджетних коштів не за призначенням.

Державне казначейство України контролює дотримання Єдиних правил обліку та звітності по бюджетах усіх рівнів та кошторисах доходів та видатків, спрямування коштів за цільовим призначенням на стадії здійснення операцій з виконання бюджету на підставі документів розпорядників коштів, поданих до оплати.

Розпорядник коштів — посадова особа, якій надається право розпоряджатись коштами бюджету, позабюджетних валютних та цільових фондів територіальної одиниці у відповідності до їх цільового призначення. Несе відповідальність за законність і цільове використання коштів. Має право першого підпису відповідних платіжних документів.

Розпорядниками кредитів в організаціях місцевого самоврядування є керівники їх виконавчих органів — голови міських, сільських, селищних виконавчих комітетів або інших відповідних ним органів. Розпорядниками кредитів в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя є глави відповідних місцевих державних адміністрацій. В Автономній республіці Крим розпорядником кредитів є глава Уряду автономії. Розпорядниками кредитів в межах виділених коштів та визначених повноважень є також керівники структурних підрозділів місцевих органів влади, які є самостійними і мають статус юридичної особи.

З метою виконання контрольних функцій Постановою органам Державного казначейства надано право:

  • проводити у міністерствах, інших центральних та місцевих органах центральної виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях, установах банків незалежно від форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають у процесі перевірок;
  • одержувати від установ банків відомості про стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які використовують кошти Державного бюджету та державних позабюджетних фондів.

Окрім того, казначейство здійснює контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету всіх бюджетоотримувачів. З цією метою перевіряються всі бухгалтерські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат.

У випадку виявлення порушень оформляється відмова і суми нецільового використання стягуються шляхом зменшення поточного фінансування бюджетних організацій або списання сум в безакцентному порядку із розрахункових рахунків з одночасним нарахуванням і стягненням в дохід державного бюджету штрафних санкцій. Крім цього, спеціалісти органів державного казначейства разом з Прокуратурою, Державною податковою адміністрацією, контрольно-ревізійним управлінням та іншими органами виконавчої влади можуть залучатися до спільних перевірок.

Отже, Державне казначейство організовує виконання державного бюджету та здійснює контроль за цим процесом, а також контролює надходження і використання державних позабюджетних фондів. Можна сказати, що Державне казначейство здійснює контроль за виконанням бюджету на усіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов’язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

На етапі прийняття зобов’язання встановлюються призначення (і відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Як правило, зобов’язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі зобов’язання необхідна з двох основних причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів для взяття нових зобов’язань та для відстеження нових зобов’язань та їх наслідків для прогнозу відтоку наявних коштів з єдиного рахунку.

На етапі перевірки бюджетна організація перевіряє і підтверджує виконання всіх вимог щодо сплати конкретних видатків (наприклад, товар доставлений або послуги отримані відповідно до угоди, надійшов термін сплати процентів або погашення позики). Реєстрація на цьому етапі дає можливість від стежити взяті, але ще не сплачені зобов’язання, і знати суму ресурсів, необхідних для цієї оплати.

Далі проводиться оплата прийнятих раніше зобов’язань, в результаті скорочується обсяг зобов’язань держави. При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Операції казначейства з метою контролю за виконанням бюджету можуть здійснюватись у різних формах. Казначейство встановлює та контролює дотримання загальних фінансових лімітів на етапах зобов’язань. Після цього на етапі оплати контролюється кожний конкретний платіж. У процесі контролю за державними видатками можна виділити три фази, що відповідають етапам використання коштів:

1. Попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов’язань, особливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання державних коштів. При прийнятті зобов’язань слід відокремлювати:

  • поточні зобов’язання — тобто ті, які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році;
  • перехідні зобов’язання — тобто ті, сплата по яких буде здійснюватися за рахунок асигнувань майбутніх періодів протягом кількох років.

Слід мати на увазі, що прийняття великого обсягу перехідних зобов’язань значно погіршує «гнучкість» бюджету, зменшує можливості забезпечення пріоритетних завдань.

Попередній контроль передує здійсненню операцій надходження та витрачання коштів і являється найважливішою етапом роботи органів Державного казначейства. Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона надає можливість запобігти порушенню законів, нецільовому використанню коштів. У випадку виявлення спроб нецільового використання коштів органи Державного казначейства оформляють відмови в оплаті рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

2. Фінансовий контроль на стадії проведення операцій перед здійсненням платежу, включаючи дозвіл та підтвердження вимог на оплату. Цей контроль постійно здійснюється Державним казначейством України, яке як зберігач державних коштів, зобов’язане забезпечити ефективне і раціональне їх використання відповідно до програми Уряду.

Для того, щоб видатки можна було правильно класифікувати відповідно до бюджетної класифікації, необхідно переконатись, що запропоновані видатки відповідають бюджетним призначенням та виділеним асигнуванням, затвердженим Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Перед здійсненням будь-якого платежу необхідно впевнитись, чи:

  • мають місце бюджетні призначення на зазначені цілі і виділені з бюджету асигнування;
  • послуги були надані, товари отримані тощо;
  • видатки класифіковано відповідно до кодів бюджетної класифікації;
  • документи заповнені правильно, реквізити зазначені правильно.

3. Контроль після здійснення видатків, проведення операцій (аудит). Він дає змогу впевнитись у законності здійснених операцій, використанні коштів за цільовим призначенням. У процесі цього контролю виявляються позитивні і негативні аспекти виконання бюджету. Контроль здійснюється шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях.

Особливість фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, полягає в тому, що вони є єдиними виконавцями фінансових функцій при виконанні державного бюджету і не здійснюють перевірок вибірково, а тільки на регулярній основі. Таким чином, забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади. Такий вичерпний контроль здійснюється паралельно з веденням операцій протягом року і тому є ефективнішим, ніж контроль за результатами.

Органи Державного казначейства як на центральному, так і регіональному рівнях здійснюють контроль у процесі виконання бюджету. При цьому головні розпорядники коштів подають до Державного казначейства України розподіл виділених бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ та кодів бюджетної класифікації. Розподіли коштів, отримані від головних розпорядників коштів, перевіряються щодо відповідності зазначених у них сум розпису бюджету (лімітам асигнувань), виділеним асигнуванням та залишкам невикористаних асигнувань у цілому і в розрізі кодів бюджетної класифікації.

Перевірені розподіли коштів групуються за територіями, після чого складаються реєстри на здійснення видатків по відповідній території. На підставі розподілу та реєстру складається розпорядження на перерахування коштів, один примірник якого подається управлінню бухгалтерського обліку і звітності, яке звіряє суми виділених бюджетних коштів із залишками невикористаних асигнувань з конкретними кодами бюджетної класифікації, після чого погоджений примірник передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням та безпосереднього здійснення видатків.

У разі, коли суми на перерахування перевищують залишки невикористаних асигнувань або не відповідають бюджетному розпису, документи повертаються на переоформлення. Аналогічна схема діє у територіальних органах Державного казначейства. Для обліку бюджетних коштів у розрізі розпорядників коштів в операційно-контрольному управлінні (операційному відділі управління, відділі бухгалтерського обліку та звітності відділення) до кожного реєстраційного рахунку відкриваються особові картки, які містять розгорнуту інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку.

Записи в особових картках групуються за кодами бюджетної класифікації. Кошти, які виділені на здійснення витрат державного бюджету, використовуються їх розпорядниками відповідно до затвердженого кошторису і бюджетних призначень, вказаних у реєстрах на здійснення видатків. На підставі поданих розпорядником коштів платіжних доручень, до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо, орган Державного казначейства перераховує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб’єктам господарської діяльності.

Розпорядник коштів несе відповідальність за правильність оформлення розрахункових документів. Подані платіжні доручення перевіряються стосовно правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитку печатки зразкам, що подаються розпорядниками коштів на спеціальних картках. У разі неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення, воно повертається розпоряднику коштів з позначкою на зворотному боці про причину повернення, завіреною підписом казначея.

З метою забезпечення контролю за витрачанням коштів державного бюджету документи, що підтверджують необхідність оплати рахунку, перевіряються щодо доцільності та ефективності витрат. Суми, що належать перерахуванню, звіряються з кошторисом доходів і видатків установи, із залишками невикористаних асигнувань за кодами бюджетної класифікації.

Розрахункові документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі Державного казначейства і повертаються розпоряднику коштів після здійснення оплати. На документах, що передбачають довгострокову дію і часткову оплату (договори, трудові угоди тощо), в обов’язковому порядку на останній сторінці проставляється сума кожної окремої оплати і дата її проведення.

Отже, Державне казначейство України (ДКУ) є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.

Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків. Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями.

Воно виступає з’єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

osvita.ua

Підстави виконання судових рішень органами Державної казначейської служби України

Судові рішення про стягнення коштів боржників (розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також підприємств, установ та організацій, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України. Ця обставина унеможливлює здійснення виконавчого провадження, тому державний виконавець зобов’язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Законність дій державного виконавця в даному випадку підтверджує і судова практика. Так, в оглядовому листі «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) від 28.01.2016 №01-06/131/16) Вищий господарський суд України зазначив наступне.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону (в редакції від 19.09.2013 № 583-VII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В абзаці другому підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету – в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання частини другої статті 3 Закону і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі – Порядок).

Згідно з абзацом третім пункту 2, пункту 3 цього Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) рішення про стягнення коштів боржників (розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, а також підприємств, установ та організацій, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України у порядку черговості надходження таких документів у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Державної казначейської служби України, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками про те, що державний виконавець не має підстав для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки у цих справах виконавчий документ повинен виконуватися виключно органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку.

Положення статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що визначають особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стягувачем є державне підприємство, а згідно з частиною другою статті 2 названого Закону його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (постанова Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі № 916/859/14).

Начальник ВДВС Новомиколаївського РУЮ Гуртова Є.О.

dvs-zp.gov.ua

Закон україни про державне казначейство україни

Стаття 112. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства

1. До повноважень Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

Державне казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень.

1. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Бюджетним кодексом України та Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Завдання Державного казначейства України, в тому числі при здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначені ст. 43 Кодексу та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1232.

Усі надходження бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників (ч. 4 ст. 56 Кодексу). При веденні бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного та місцевих бюджетів органи Державного казначейства України здійснюють контроль за дотриманням:

— вимог щодо ведення бухгалтерського обліку;

— порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного та місцевих бюджетів України (ч. 2 ст. 45 та ч. 2 ст. 78 Кодексу).

Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання державного бюджету України органи Державного казначейства України здійснюють у порядку, встановленому Державним казначейством України, відповідно до ч. 2 ст. 56 та ч. 9 цієї статті Кодексу. У бухгалтерському обліку відображаються всі активи та зобов’язання держави.

Надходження бюджету та витрати бюджету відображаються на рахунках у хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Усі бухгалтерські записи підтверджуються документально (ч. 5 ст. 56 Кодексу).

З метою забезпечення ведення бухгалтерського обліку органи Державного казначейства України відкривають та закривають рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджетів.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України затверджено наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 р. №221, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2002 р. за №976/7264 (далі – Наказ №221).

Зазначений Порядок регламентує взаємовідносини між органами Державного казначейства України і розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів та підприємствами, установами, організаціями, а також органами, які здійснюють контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджетів, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків.

Порядок закриття після закінчення бюджетного періоду рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді для виконання бюджетів, визначений ст. 57 Кодексу.

Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України (ч. 2 ст. 56, ч. 2 та 9 ст. 78 Кодексу).

При складанні фінансової звітності та звітності про виконання бюджетів органи Державного казначейства України здійснюють контроль щодо:

— достовірності включених даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також дотримання порядку та термінів подання таких звітів;

— дотримання встановлених вимог до складання звітності про виконання бюджетів;

— дотримання встановлених порядку та термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у повному обсязі;

— відповідності даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку.

Звітність про виконання державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) включає фінансову та бюджетну звітність.

Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації. Форми бюджетної звітності бюджетних установ і органів Державного казначейства України та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України (ч. 1 ст. 58 Кодексу).

Зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюється Державним казначейством України. Державне казначейство України забезпечує достовірність інформації про виконання Державного бюджету України (ч. 1 та 2 ст. 58 Кодексу).

Звітність про виконання державного та місцевих бюджетів подається Державним казначейством України відповідно до вимог Кодексу (ст. 58-61, 80).

Бюджетна звітність (місячні, квартальні, річні звіти) складається органами Державного казначейства України за формами та в порядку, встановленому Державним казначейством України, за погодженням з Міністерством фінансів України (ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 80 Кодексу) на підставі даних бухгалтерського обліку Державного казначейства України та даних розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Фінансова звітність бюджетних установ складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та за формами, що затверджуються Міністерством фінансів України (ч. 1 ст. 58 Кодексу).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 “Подання фінансової звітності” (наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2009 р. №1541, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.01.2010 р. за №103/17398) затверджені форми фінансової звітності: Баланс; Звіт про фінансові результати; Звіт про рух грошових коштів; Звіт про власний капітал; Примітки до фінансової звітності, які будуть складатися суб’єктами державного сектора (Державним казначейством України, розпорядниками бюджетних коштів та фондами загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування).

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають фінансову звітність за встановленими формами органам Державного казначейства та місцевим фінансовим органам відповідно з урахуванням вимог Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419.

Єдині вимоги до складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів визначені Порядком складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 25.05.2010 р. №164, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2010 р. за №385/17680.

Дані фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності аналогічним даним, відображеним в бухгалтерському обліку органів Державного казначейства України.

Усі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у тому числі в інших областях, до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової звітності та додатків до Пояснювальної записки.

Віза органу Державного казначейства України засвідчує, що фінансова звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог законодавства і підлягає консолідації у зведеній фінансовій звітності розпорядників бюджетних коштів.

2. Органи Державного казначейства України у процесі виконання дохідної частини бюджетів здійснюють відповідні контрольні дії. Контроль проводиться на стадії зарахування, повернення помилково та надмірно зарахованих платежів, розмежування надходжень між рівнями бюджетів та фондами, при наданні дотації вирівнювання місцевим бюджетам та перерахуванні міжбюджетних трансфертів, а також при перерахуванні коштів одержувачам.

Контрольні повноваження органів Державного казначейства в процесі обслуговування бюджетів за доходами визначені Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. №131 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 р. за №67/5258 (далі – Наказ №131), та Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 р. №205 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.11.2002 р. за №919/7207 (далі – Наказ №205).

Державне казначейство України та його територіальні органи при веденні бухгалтерського обліку виконання бюджетів за доходами повинні забезпечити облік надходжень відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік у розрізі кодів класифікації доходів бюджету.

Система обслуговування бюджетів за доходами ґрунтується на комплексі операцій, що проводяться органами Державного казначейства. Залежно від послідовності здійснення операцій з бюджетними надходженнями діяльність органів Державного казначейства України щодо обслуговування бюджетів за доходами охоплює такі основні напрями роботи:

– відкриття та забезпечення належного функціонування рахунків для зарахування надходжень до бюджетів і державних цільових фондів;

– зарахування податків, зборів, інших обов’язкових платежів на рахунки за надходженнями, відкриті в органах Державного казначейства;

– повернення надмірно та помилково сплачених до бюджетів платежів, відшкодування платникам податку на додану вартість;

– розподіл платежів за нормативами, визначеними Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет та рішеннями рад про місцеві бюджети, перерахування за належністю розподілених коштів;

– ведення бухгалтерського обліку доходів державного та місцевих бюджетів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

– формування звітів та іншої інформації про виконання дохідної частини відповідних бюджетів, надання її органам, які здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджетів.

Відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень до бюджетів здійснюється Державним казначейством України з використанням засобів програмного забезпечення відповідно до Наказу №221.

Відкриттю рахунків передує розробка Державним казначейством України відповідних алгоритмів, які чітко встановлюють належність того чи іншого виду надходжень:

— до конкретного бюджету та/або фонду, їх розподіл між ними;

— до адміністратора податків і зборів, території тощо.

Органи казначейства на основі інформації податкових органів про перелік платежів, які справляються на певних територіях щорічно на початок бюджетного року, відкривають рахунки для зарахування надходжень до бюджетів.

Для кожного бюджету відкриваються бюджетні рахунки для зарахування надходжень у розрізі всіх видів платежів, що можуть надходити до цих бюджетів у відповідному бюджетному році. Перелік відкритих рахунків доводиться відповідними органами казначейства до територіальних органів державної податкової служби.

Рахунки для зарахування платежів до бюджету відкриваються на балансі Головних управлінь Державного казначейства України та Державного казначейства України (центральний апарат). Зазначені рахунки відкриваються в розрізі кодів бюджетної класифікації та територій.

Попередній та поточний контроль бюджетних повноважень також здійснюється органами Держказначейства і при поверненні надходжень та відшкодуванні податків згідно з законодавством.

Державне казначейство України відповідно до вимог Бюджетного кодексу України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету (ч. 2 ст. 45 та ч. 2 ст. 78 Кодексу).

Порядок повернення платниками помилково або надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) регламентується наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. за №226, а взаємодія органів Державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів – спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 р. №58/78/22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 р. за №247/10527.

3. У ході виконання державного бюджету за видатками Державним казначейством України здійснюється контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету (ч. 2 ст. 47 Кодексу).

Основні вимоги до складання, розгляду, затвердження та до виконання кошторисів бюджетних установ визначені Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228 (далі – постанова №228).

Відповідно до п. 43 постанови №228 для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду бюджету, планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах спеціального фонду, планах використання бюджетних коштів, помісячних планах використання бюджетних коштів розпорядників, асигнуванням, затвердженим розписами відповідних бюджетів, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи також в межах асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати відповідним органам Державного казначейства дані про розподіл показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а також зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів даним казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів витягу, отриманому від відповідних органів Державного казначейства, розпорядники повинні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом.

Контрольні повноваження органів Державного казначейства України в процесі обслуговування державного бюджету за видатками визначені Порядком обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженим наказом Державного казначейства України від 25.04.2004 р. №89 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.06.2004 р. за №716/9315 (далі – Наказ №89).

До початку бюджетного року головні розпорядники та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями і подають її до Державного казначейства України та Головних управлінь Державного казначейства України.

Органи державного казначейства перевіряють подану інформацію на відповідність даним Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та вносять до єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів Державного бюджету.

Державне казначейство України перевіряє розподіл показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ і відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету та спеціального фонду на відповідність даним мережі, показникам річного розпису державного бюджету, обсягам залишків відкритих з початку року асигнувань, правильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється перевірка наявних кодів економічної класифікації видатків бюджету його статусу). У разі невідповідності зазначені документи повертаються головному розпоряднику на доопрацювання (п. 3.2 Наказу №89).

Також Державним казначейством звіряються кошториси, плани асигнувань загального та спеціального фонду Державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а також плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів з даними бухгалтерського обліку показників. У разі невідповідності даних зазначених документів даним бухгалтерського обліку орган Державного казначейства повертає зазначені документи на доопрацювання розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів з метою приведення зазначених документів у відповідність до даних розпису (п. 3.5 Наказу №89).

При виконанні місцевих бюджетів за видатками органами Державного казначейства також здійснюється контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету (ст. 78 Кодексу). При цьому здійснюється контроль за відповідністю даних про мережу з переліком розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Державного казначейства.

Порядок складання, затвердження та подання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів усіх рівнів і основні вимоги до неї затверджено наказом Міністерства фінансів України 14.05.2010 р. №263, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2010 р. за №384/17679. Цей Порядок визначає загальні процедури зі складання, затвердження та подання органам Державного казначейства мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів усіх рівнів та основні вимоги до неї.

Органи Державного казначейства України здійснюють перевірку відповідності даних про мережу з переліком розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Державного казначейства України, та даними Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Контрольні повноваження органів Державного казначейства України в процесі обслуговування місцевих бюджетів за видатками визначені Наказом №205.

Після затвердження місцевих бюджетів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи складають річний розпис доходів місцевих бюджетів та помісячний розпис доходів загального фонду місцевих бюджетів, розпис фінансування місцевих бюджетів та помісячний розпис фінансування загального фонду місцевих бюджетів, розпис асигнувань місцевих бюджетів та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів направляють органам Державного казначейства України у визначені чинним законодавством терміни. Органи Державного казначейства України реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку.

У разі якщо розпис місцевого бюджету не відповідає встановленим бюджетним призначенням, орган Державного казначейства України повертає його фінансовому органу та/або міським (міст районного значення), сільським, селищним радам або їх виконавчим органам на доопрацювання з супровідним листом, який містить обґрунтування щодо причини повернення.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів подають органам Державного казначейства України, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів, зведення показників спеціального фонду кошторису, розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів коштів відповідно до мережі на паперових та електронних носіях за формами, визначеними нормативно-правовими актами України. Органи Державного казначейства України перевіряють зазначені документи на відповідність даним мережі, обсягам виділених з початку року асигнувань, правильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється перевірка наявних кодів економічної класифікації видатків бюджету його статусу). Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис та план асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, складені за формою та у порядку, визначеному нормативно-правовими актами України, протягом п’яти робочих днів після затвердження зазначених документів.

Органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю загальних сум, указаних у зазначених документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів. У разі невідповідності зазначені документи повертаються розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів на доопрацювання.

4. Державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації бюджетних зобов’язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) (ч. 5 ст. 48 Кодексу).

Відповідно до встановлених повноважень Державне казначейство України здійснює контроль за наявністю асигнувань для взяття зобов’язань та відповідністю взятих зобов’язань певним асигнуванням за їх економічними характеристиками.

З метою забезпечення здійснення контролю органами Державного казначейства України при прийнятті зобов’язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів наказом Державного казначейства від 09.08.2004 р. №136 затверджено Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 р. за №1068/9667 (далі – Наказ №136).

Відповідно до вимог Наказу №136 органи Державного казначейства України звіряють подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів Реєстри зобов’язань (фінансових зобов’язань) та підтвердні документи на предмет відповідності даних, включених до Реєстрів.

Органи Державного казначейства України не реєструють:

а) зобов’язання при:

– відсутності документів, які підтверджують факт взяття зобов’язання;

– невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;

– неподанні або поданні неповного пакету підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

– недотриманні розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;

– недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів;

б) фінансові зобов’язання при:

– відсутності відповідного бюджетного зобов’язання, відображеного у бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

– відсутності документів, які підтверджують факт взяття фінансового зобов’язання;

– недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів;

– невідповідності фінансового зобов’язання відповідному бюджетному зобов’язанню, відображеному в бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

– недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

У таких випадках органи Державного казначейства України повідомляють відповідних розпорядників про відмову в реєстрації зобов’язань та/або фінансових зобов’язань у письмовій формі.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 ст. 48 Кодексу) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов’язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов’язань, у судовому порядку (ст. 48 Кодексу).

5. Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю платежів взятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням (ст. 49 Кодексу).

Органи Державного казначейства України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов’язання та фінансового зобов’язання в межах залишків відкритих асигнувань (коштів).

Контрольні повноваження органів Державного казначейства України щодо перевірки та виконання платіжних доручень визначені Наказами №89 та №205.

Державне казначейство України на етапі проведення платежу здійснює контроль за наявністю:

– відповідного бюджетного зобов’язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання бюджету;

– затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (в разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

– відповідних бюджетних асигнувань у розпорядників бюджетних коштів.

Крім того, подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Державного казначейства України щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам.

Платіжне доручення не приймається до виконання у разі:

– неправильного заповнення реквізитів, якщо не заповнено хоча б один з реквізитів;

– відсутності в обліку органів Державного казначейства України відповідних зобов’язань та фінансових зобов’язань;

– невідповідності платежу зареєстрованим зобов’язанням та фінансовим зобов’язанням;

– невідповідності зазначеного коду економічної класифікації видатків економічній характеристиці платежу;

– обмеження здійснення видатків, що встановлюється нормативно-правовими актами;

– накладення арешту на кошти, що перебувають на відповідному рахунку розпорядника;

– надходження до органів Державного казначейства України відповідного рішення уповноваженого органу за результатами розгляду скарги щодо застосування процедури закупівель та/або копії позовної заяви стосовно порушень процедур закупівель, рішень, дій або бездіяльності замовника;

– відсутності або недостатності невикористаних відкритих асигнувань загального та спеціального фондів бюджету (крім власних надходжень) розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та відсутності або недостатності коштів (у частині власних надходжень) на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій;

– перевищення показників, затверджених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету України), планах спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах використання бюджетних коштів розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів;

– неподання документів, що підтверджують отримання товарів, робіт/послуг за договорами, згідно з умовами яких було здійснене авансування.

Платіжне доручення, не прийняте до виконання у зв’язку із зазначеними причинами, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Державного казначейства України розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів, від яких воно надійшло, разом з відмовою у прийнятті до виконання платіжних доручень у письмовій формі.

Здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов’язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України є порушенням бюджетного законодавства.

Недотримання учасником бюджетного процесу норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, встановлених Бюджетним кодексом України та іншим бюджетним законодавством, є бюджетним правопорушенням (ст. 116 Кодексу). У разі виявлення такого бюджетного правопорушення органами Державного казначейства застосовуються заходи, передбачені законодавством.

Заходи впливу, що вживаються до учасників бюджетного процесу при порушенні ними бюджетного законодавства, визначені ст. 117 Кодексу.

Державне казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію і координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень.

Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах – головного бухгалтера та вимоги щодо його професійно-кваліфікаційного рівня визначаються Кабінетом Міністрів України.

Призначення та звільнення головного бухгалтера бюджетної установи здійснюються відповідно до законодавства про працю з урахуванням типових професійно-кваліфікаційних характеристик головного бухгалтера бюджетної установи, затверджених Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 56 Кодексу).

www.e-reading.mobi

Еще по теме:

  • Нужно ли в шапке заявления писать от Заявление: кого - или от кого? Так вот, когда доходит до дела, то между пишущими заявления часто возникают споры, как писать: "Ивановой Ольги заявление" или "от Ивановой Ольги заявление". То есть "заявление кого-то кому-то" или "заявление от […]
  • Суды са Арбитражный суд Самарской области Наши судьи График проведения видеоконференций График заседаний Заседание в Номер дела Номер зала Код вызова Рассмотрения дела Осуществление ВКС Дежурный судья Судья докладчик Противодействие коррупции Видеоролики […]
  • Скак-скоч правило Азбучные истины Интерактивный диктант Учебник ГРАМОТЫ: орфография Учебник ГРАМОТЫ: пунктуация Имена и названия. Интерактивный тренажер Полезные ссылки Летнее чтение Запоминалки Цитаты о языке Скороговорки Пословицы и поговорки Учебник ГРАМОТЫ: […]
  • Почему так дорога страховка Страхование от поломок на дороге Формулировка «полное КАСКО» вводит в заблуждение многих автолюбителей. Клиенты считают, что в этом случае они финансово застрахованы от любых непредвиденных обстоятельств. И действительно, большинство возможных […]
  • Кредит за умершего закон Кредит умершего родственника - переходят ли кредиты умершего на родственников? Содержание статьи Любой дееспособный гражданин вправе самостоятельно обратиться за кредитом и принять на себя обязательства по его возврату. В этом случае он будет […]
  • Как считать рабочий стаж Как сделать расчет трудового стажа? Расчет трудового стажа может потребоваться при оформлении пенсии, дополнительных льгот, пособия по временной нетрудоспособности и так далее. В этой статье мы разберемся, как рассчитать трудовой стаж по трудовой […]