6. Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми

Тлумачення закону про кримінальну відповідальність — це з’ясування та визначення змісту Кримінально-правових норм. Тлумачення дозволяє: встановити відношення закону до конкретного злочину, і це важлива умова його правильного застосування, необхідний елемент судової діяльності.

Види тлумачення закону про кримінальну відповідальність:

1) за суб’єктом — залежно від того, який орган чи фізична особа виконує тлумачення;

2) за обсягом — по визначенню меж дії закону, по співвідношенню тексту закону і кола діянь, на які поширюється його чинність.

За суб’єктом тлумачення поділяється на:

Всі ці види тлумачення кримінального закону, окрім доктринального мають рекомендаційний характер і не є обов’язковими для виконання. Доктринальне взагалі передбачає різні точки зору науковців, практиків на певні проблеми і може не співпадати з офіційним чи судовим. Воно допомагає працівникам суду та правоохоронних органів з’ясовувати зміст і значення кримінального закону і правильно застосувати його в слідчій і судовій практиці.

За обсягом кола суспільно небезпечних діянь, що охоплюються певною кримінально-правовою нормою, тлумачення поділяється на:

Теорія кримінального права розрізняє також тлумачення кримінального закону за іншими способами, а саме:

Суб’єкти тлумачення — це органи або особи, які дають тлумачення кримінального закону в межах їх повноважень.

Обов’язкове тлумачення кримінального закону здійснюють:

1) Конституційний Суд;

2) Пленум Верховного Суду України

3) інші суди всіх рівнів(по конкретних кримінальних справах).

Не обов’язкове тлумачення кримінального закону здійснюють:

1) науковці: окремі або в межах науково-дослідних установ;

2) практики (слідчі, дізнавачі, адвокати) — по конкретних кримінальних справах;

3) будь-які інші особи (побутове тлумачення).

scicenter.online

Офіційне тлумачення законів має здійснювати ВС, — Я. Романюк

28.11.2016 10:51

Право офіційно тлумачити закони має перейти до повноважень найвищого судового органу, але допоки «тлумачення норми права є одночасно і правом, і обов’язком кожного судді під час здійснення правосуддя».

Про це заявив голова Верховного Суду України Ярослав Романюк під час міжнародної конференції «Судова правотворчість у механізмі забезпечення принципу верховенства права в умовах реформування правосуддя», передає видання «Закон і Бізнес».

Я. Романюк наголосив, що з положень Основного Закону України виключено повноваження Конституційного Суду України здійснювати офіційне тлумачення законів. При цьому ні в Конституції України, ні в Законі України «Про судоустрій і статус судів» не визначено органи, уповноважені здійснювати таке тлумачення. Він зауважив, що «тлумачення норми права є одночасно і правом, і обов’язком кожного судді під час здійснення правосуддя».

«З метою гарантування стабільності правопорядку в державі, забезпечення принципу правової визначеності логічно, що право офіційно тлумачити закони має перейти до повноважень найвищого судового органу, – зазначив Я.Романюк. – У зв’язку з цим переосмислення ролі Верховного Суду України та загалом судової практики в сучасних, особливо чутливих, кризових умовах є очевидним, необхідним та таким, що сприятиме розвитку громадянського суспільства й визнанню України дійсно правовою державою».

Президент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор Олександр Петришин у своєму виступі «Судова практика як джерело права» зазначив, що законодавчі приписи не можуть бути досконалими, оскільки як тільки вони приймаються, то відразу застарівають.

«Іншого виходу, ніж надання судовій владі можливості широкого тлумачення або ж навіть доповнення, уточнення правових норм, немає. Якщо судова влада лише застосовує норми закону, вона не може в повній мірі бути охарактеризована як влада в повному сенсі цього слова», – переконаний Олександр Петришин.

zib.com.ua

Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

1. Тлумачення закону полягає у з’ясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою його точного застосування. Тлумачення не може бути довільним, таким, що виходить за межі волі законодавця, вираженої в тексті закону.

Тлумачення закону поділяється на види залежно від суб’єкта тлумачення, прийомів (засобів) та обсягу тлумачення. В теорії кримінального права існують й інші критерії класифікації тлумачень кримінального закону.

2. Залежно від суб’єкта, який роз’яснює закон, розрізняють легальне (або офіційне), судове і наукове (або доктринальне) тлумачення. Легальним (офіційним) зветься тлумачення, що здійснюється органом державної влади, уповноваженим на те законом. Згідно з п. 2 ст. 150 Конституції України правом офіційного тлумачення законів, в тому числі кримінальних, наділений Конституційний Суд України. Це тлумачення — вид правової діяльності високого юридичного рівня, оскільки акти конституційного тлумачення законів мають силу останніх. У цьому тлумаченні можливі елементи розвитку закону, але суворо в межах норми права, що тлумачиться. Положення, що наводяться в акті легального тлумачення, є обов’язковими до виконання на Території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Судове тлумачення — це найбільш поширене і частіше за все застосовуване тлумачення. Воно має два різновиди:

а) казуальне тлумачення, що дається судами при розгляді конкретної кримінальної справи. Цей вигляд тлумачення здійснює суд будь-якої інстанції. Таке тлумачення є обов’язковим тільки по тій справі, у зв’язку з якою воно проводилося. Оскільки судове тлумачення може виходити від вищих судових органів, то одночасно воно може бути взірцем правильного застосування закону для нижчих судів при розгляді аналогічних справ;

б) правозастосовне тлумачення, що дається в рекомендаціях Пленуму Верховного Суду України з найбільш складних питань застосування КК. Внаслідок вивчення і узагальнення судової практики, а також у відповідь на запити судових органів і прокуратури Пленум Верховного Суду України має право давати роз’яснення про правильність застосування того чи іншого закону при здійсненні правосуддя. Такі роз’яснення впливають на практику судів при розгляді ними конкретних кримінальних справ. Ними широко користуються інші суб’єкти застосування норм кримінального права. Прикладом такого роз’яснення може бути тлумачення, яке здійснив Пленум Верховного Суду України з питання щодо поняття попереднього зговору групи осіб при одержанні хабара. В постанові від 7 жовтня 1994 р. № 12 «Про судову практику у справах про хабарництво» Пленум пояснив: «Хабар слід вважати одержаним за попереднім зговором групою осіб, якщо у вчиненні злочину брали участь як співвиконавці дві чи більше службові особи, які домовилися про спільне одержання хабара, як до, так і після отримання пропозиції про дачу хабара, але до її одержання». Однак такі роз’яснення не можуть підміняти закон, звужувати або розширювати його зміст. Пленум Верховного Суду України — не законодавчий орган. Він тільки дає на <підставі закону рекомендації, які повинні ґрунтуватися на законі, виходити з його змісту, а іноді усувати виявлені практикою непорозуміння, різночитання чинного законодавства.

Наукове (доктринальне) тлумачення — це тлумачення закону, що дається науковими і навчальними юридичними установами, окремими вченими і практиками в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, статтях, науково-практичних коментарях, експертних висновках. Це тлумачення не має обов’язкової сили, але відіграє помітну роль у розвитку науки кримінального права, враховується при підготовці нових законів про кримінальну відповідальність, допомагає практиці в правильному застосуванні таких законів.

3. Прийоми (засоби) тлумачення законів про кримінальну відповідальність можуть бути різними. Серед них потрібно виділити: граматичне, систематичне та історичне тлумачення.

Граматичне (або філологічне) тлумачення полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми шляхом етимологічного або синтаксичного аналізу її тексту, а також з’ясування значення і змісту слів, термінів, понять, застосованих в законі про кримінальну відповідальність. Так, із змісту ст. 208 «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків» видно, що для притягнення до відповідальності за цією статтею досить встановити в діях особи незаконне, на порушення порядку, встановленого законом, відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Для відповідальності за цією статтею досить встановити одну із зазначених у ній дій, оскільки між поняттями «відкриття» і «використання» стоїть роз’єднувальний союз «або».

Систематичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону, його окремих положень шляхом зіставлення з іншими положеннями цього ж або іншого закону.

Найчастіше зіставляються положення різних норм КК. Наприклад, поняття «службова особа», використане в ст. 238, з’ясовується шляхом звернення до п. 1 примітки до ст. 364, де-дається визначення службової особи. Нерідко норма КК, що тлумачиться, зіставляється з нормами кримінально-процесуального, адміністративного, цивільного, трудового законодавства. Так, для тлумачення змісту ст. 371, в якій використані поняття «затримання», «привід», «арешт», потрібно звернутися до відповідних статей КПК.

Історичне тлумачення закону полягає у з’ясуванні умов, причин, соціальних чинників, що обумовили його прийняття, зверненні до аналогічних кримінальних законів, що були чинними раніше. Іноді для розкриття змісту закону знайомляться з його проектом, пояснювальними записками, матеріалами обговорення проекту, думками окремих вчених, які брали участь у розробці закону. Цей прийом тлумачення застосовується, як правило, науковцями при дослідженні кримінального законодавства. Історичне тлумачення дає можливість більш точно з’ясувати ті завдання, які ставив законодавець, приймаючи КК або окремі норми, що входять в нього. 4. Тлумачення за обсягом (результатом) може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним.

Буквальним (або адекватним) називається тлумачення, згідно з яким дійсний зміст кримінально-правової норми точно (буквально) відповідає її текстуальному вираженню (тексту, букві). Таке тлумачення має місце у випадках, коли зміст норми закону або якоїсь її частини збігається з її словесним викладенням. Наприклад, диспозиція ч. 1 ст. 114 «Шпигунство» дає точне уявлення про предмет злочину та суб’єкта шпигунства — це іноземець або особа без громадянства. Жодна з цих ознак не може бути витлумачена більш широко або вузько від буквального змісту. Як правило, буквально тлумачаться санкції норм Особливої частини КК.

Обмежувальне тлумачення має місце при неспівпаданні тексту і змісту кримінально-правової норми, коли її значення більш вузьке за словесне вираження. Обмежувальне тлумачення дає підставу застосовувати закон до більш вузького кола випадків, ніж це виходить з його тексту. Наприклад, у ст. 304 встановлена відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. За текстом ст. 22 кримінальна відповідальність за цей злочин може мати місце, якщо особа досягла шістнадцятирічного віку. Хоч ніяких винятків з цього положення немовби і немає, однак очевидно, що у ст. 304 маються на увазі випадки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність дорослими, тобто особами, що досягли вісімнадцятирічного віку.

Поширювальне тлумачення має місце при неспівпаданні тексту і змісту кримінально-правової норми, коли її значення ширше за текстуальне словесне вираження. Поширювальне тлумачення надає кримінально-правовій нормі більш широкого змісту і дозволяє застосовувати її до більш широкого кола випадків, ніж це буквально вказано в самому тексті статті КК. Наприклад, у ч. 1 ст. 213 вказано на операції з брухтом кольорових і чорних металів, здійснювані без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. У цьому разі поняття «законодавство» охоплює не тільки закони в буквальному значенні, а й підзаконні (нормативно-правові) акти, якими регулюються порядок та умови державної реєстрації або одержання відповідного дозволу (ліцензії).

Обмежувальне і поширювальне тлумачення не «звужують» і не «розширюють» зміст закону, а лише виявляють його дійсний смисл, який може бути або більш вузьким, або більш широким порівняно з текстом цього закону, його буквальним вираженням.

5. Поширювальне тлумачення закону слід відрізняти від зовні схожого на нього застосування закону за аналогією. Під аналогією закону розуміють застосування до суспільне небезпечного діяння, що прямо не передбачене законом в момент його вчинення, статті КК, яка встановлює кримінальну відповідальність за найбільш схожий за важливістю і характером злочин. До 1958 р. аналогія закону допускалася кримінальним законодавством (ч. 3 ст. 3 Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1924 р., ч. 2 ст. 7 КК Української РСР 1927 р.). На відміну від аналогії закону поширювальне тлумачення засноване на існуванні в КК кримінально-правових норм, де ознаки злочину описані або загальним чином, або не досить чітко, або суперечливо. Тлумачення цих ознак, встановлення їх змісту відповідають дійсному смислу конкретної норми, тобто законодавець «мав на увазі» саме такий її зміст. Отже, поширювальне тлумачення нічого до закону не додає, а лише більш точно розкриває його зміст. Аналогія ж має місце тоді, коли дане діяння як злочинне в законі не передбачене, коли в законі є прогалина. КК України 2001 р. у ч. 4 ст. З прямо заборонив застосування закону за аналогією. Кримінальна відповідальність за КК можлива тільки за вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого статтею Особливої частини, де дається вичерпний перелік злочинів. Неможливо застосування за аналогією і статей Загальної частини КК, що практика іноді використовувала при дії КК 1960 р.

yurist-online.com

Тлумачення закону це

§ 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

При застосуванні кримінального закону виникає необхідність у його тлумаченні, тобто у з’ясуванні волі законодавця, усвідомленні змісту закону, у точному поясненні термінів, що вживаються у ньому. Тлумачення закону полягає у знаходженні належного правового рішення для конкретного випадку.

Залежно від критерію, покладеного в основу поділу тлумачення на види, наука кримінального права розрізняє тлумачення закону за суб’єктом, за обсягом та за способом (прийомом).

За суб’єктом, тобто залежно від того, хто здійснює тлумачення, розрізняють тлумачення:

а) автентичне, яке дає орган, що прийняв закон. До прийняття Конституції 1996 р. таке тлумачення здійснювала Верховна Рада України (див., наприклад, постанову Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. «Про застосування статей 154, 155 КК України та статей 160, 208 Кодексу України про адміністративні правопорушення»). Зараз визначення окремих понять, термінів дається у примітках до самого закону, у зв’язку з чим автентичне тлумачення Верховною Радою України не застосовується. Автентичне тлумачення мало загальнообов’язкову силу і являло собою по суті новий закон;

б) легальне (офіційне), яке дається органом, спеціально на те уповноваженим. Згідно із п. 2 ст. 150 Конституції України правом офіційного тлумачення законів, у тому числі й кримінальних, наділений Конституційний Суд України. Його роз’яснення є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені;

в) судове (казуальне). Воно має два різновиди: 1) тлумачення, яке дається судом (суддею) будь-якої інстанції при розгляді конкретної кримінальної справи. Воно є обов’язковим тільки у тій справі, у зв’язку з якою воно здійснювалось. Якщо таке тлумачення виходить від вищих судових органів (наприклад, Палати чи Пленуму Верховного Суду України), то воно одночасно може бути зразком правильного застосування закону для судів нижчих ланок при розгляді аналогічних справ; 2) тлумачення, яке дається на базі вивчення й узагальнення судової практики у постановах Пленуму Верховного Суду України. Воно має рекомендаційний характер. Воно впливає на практику судів при розгляді ними кримінальних справ відповідної категорії. Ним можуть користуватися й інші суб’єкти при застосуванні норм закону про кримінальну відповідальність;

ґ) доктринальне (наукове) — це роз’яснення чинного кримінального законодавства фахівцями у галузі кримінального права. Воно дається у підручниках, монографіях, статтях, лекціях, виступах наукових і практичних працівників на науково-практичних конференціях тощо. Доктринальне тлумачення не має обов’язкової сили, але відіграє велику роль у розвитку науки кримінального права, при підготовці нових законів та застосуванні закону про кримінальну відповідальність у слідчій та судовій практиці.

Тлумачення за обсягом — це визначення меж дії закону у співвідношенні тексту закону і кола тих діянь, на які розповсюджується його дія. За обсягом тлумачення може бути буквальним, обмежувальним і поширювальним.

При буквальному тлумаченні зміст кримінально-правової норми точно відповідає її текстуальному вираженню. Наприклад, у ст. 344 КК дається точний перелік осіб, втручання у діяльність яких тягне кримінальну відповідальність за цією нормою. Його розширення за рахунок інших державних діячів чи виключення з переліку хоча б одного з них є недопустимим. При буквальному тлумаченні зміст певної ознаки або всієї норми закону збігається з її словесним викладенням.

При обмежувальному тлумаченні закону надається більш вузький (обмежувальний) зміст, ніж у тексті самого закону. Цей вид тлумачення застосовується у випадках, коли закон про кримінальну відповідальність недостатньо визначає якусь ознаку складу злочину. Наприклад, ст. 324 КК передбачає кримінальну відповідальність за схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Зі змісту диспозиції цієї статті випливає, що кримінальну відповідальність за цей злочин можуть нести тільки особи, які на момент його вчинення досягли 18-річного віку, хоча ст. 22 КК такого виключення із загального положення про вік кримінальної відповідальності не називає. Ст. 343 КК передбачає відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу. Для тих, хто застосовує закон про кримінальну відповідальність, очевидно, що такими не можуть бути технічні працівники прокуратури, органу внутрішніх справ тощо, які не наділені повноваженнями щодо здійснення правозастосовних чи правоохоронних функцій (прибиральниці, водії тощо), оскільки виплив на них не може спричинити шкоду авторитету цих органів.

При поширювальному тлумаченні закону, що застосовується, надається більш широкий (але в рамках закону) зміст порівняно з буквальним його текстом. Наприклад, потерпілим від злочину, передбаченого ст. 347 КК, закон називає працівника правоохоронного органу. Фактично ж ним може бути і працівник іншого відомства, наділений правозастосовними або правоохоронними функціями (наприклад, технічний інспектор праці). Поширювальним тлумаченням треба вважати і розкриття змісту узагальнюючих термінів. Так, Пленум Верховного Суду України, говорячи про зґвалтування, яке спричинило тяжкі наслідки, роз’яснив, що ними треба визнавати смерть або самогубство потерпілої, втрату будь-якого органу чи його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрату здатності до дітоутворення, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, що сталися внаслідок зґвалтування (див. постанову від 27 березня 1992 р. «Про судову практику в справах про зґвалтування та інші статеві злочини»).

При тлумаченні за обсягом межі закону не звужуються і не розширюються, а тільки повніше розкривається його зміст.

Теорія кримінального права знає чотири способи (прийоми) тлумачення кримінального закону: граматичне, логічне, систематичне (системне) і історичне.

Граматичне тлумачення (його ще називають філологічним) полягає у з ‘псуванні змісту закону шляхом етимологічного аналізу термінів і понять, що вживаються у ньому, та аналізу його тексту за допомогою правил граматики, синтаксису, орфографії та пунктуації. Наприклад, вживання у санкції статті Особливої частини КК сполучника «або» між названими в ній видами покарання свідчить про те, що суд може застосувати до винного лише одне з них.

Логічне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону на підставі правил логіки. Наприклад, згідно з п. 10 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 p., дії осіб, які вчинили розкрадання державного чи колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене відповідними статтями КК 1960 p., необхідно перекваліфікувати, якщо будуть для цього підстави, на відповідні частини й статті КК 2001 р. Для вирішення цього питання треба побудувати логічні силогізми. Припустимо, що в період дії КК 1960 p., коли мінімальна заробітна плата становила 118 гривень, Ім’ярек викрав державного майна на суму 12 000 гривень, що перевищує 100 мінімальних заробітних плат. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 81 КК 1960 р. крадіжка, якою завдано шкоду на суму, що перевищує 100 мінімальних заробітних плат, вважалась вчиненою у великих розмірах. Значить, Ім’ярек вчинив крадіжку у великих розмірах (ч. 4 ст. 81 КК 1960 р.). У новому КК категоризація розкрадання чужого майна залежить від кратності неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 2 примітки до ст. 185 КК 2001 p., крадіжка на суму від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян вважається такою, що завдала значної шкоди потерпілому. Ім’ярек вчинив крадіжку на суму 12 000 гривень, що в 195 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Значить, Ім’ярек вчинив крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 185 КК2001р.).

Систематичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону про кримінальну відповідальність шляхом порівняння його з положеннями цього чи інших законів. Наприклад, для з’ясування змісту словосполучення «те саме діяння», передбаченого у ч. З ст. 153 КК, треба звернутися до диспозиції ч. 1 цієї ж статті, в якій дається його опис. Для з’ясування значення слів «корисна модель», «промисловий зразок» тощо, які вживаються у ст. 177 КК, треба звернутися до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Для визначення того, хто є батьком, опікуном чи піклувальником, тобто особами, які можуть нести кримінальну відповідальність за злочин, передбачений ст. 166 КК, треба звернутися до відповідних норм сімейного законодавства.

Історичне тлумачення зводиться до з’ясування соціальних передумов, що обумовили прийняття закону про кримінальну відповідальність, а також завдань, які ставить законодавець, приймаючи закон. Інколи ці обставини вказуються у преамбулі закону.

www.vuzlib.su

2.5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

Тлумачення закону — це діяльність суб’єкта тлумачення по встановленню змісту правового акта для його практичної реалізації (застосування).

У законі про кримінальну відповідальність відображено загальні положення, загальні правила поведінки, які законодавець вважає злочином.

Треба підкреслити, що однією з основних складових частин високої кваліфікації юриста є його вміння точно тлумачити закон.

Тлумачення закону про кримінальну відповідальність дає можливість встановити його відношення до конкретного злочинного діяння і правильно його кваліфікувати. Це обов’язкова вимога правильного застосування закону, необхідний елемент слідчо-судової діяльності.

Тлумачення не може бути довільним, таким, що не рахується з волею законодавця й принципами права, воно має сприяти зміцненню законності. В процесі тлумачення враховується не тільки буква закону, але і його дух.

Тлумачення законів, у тому числі й кримінальних, має кілька напрямів (видів).

Тлумачення закону послідовно проходить дві стадії: тлума- чення-з’ясування («для себе») і тлумачення-роз’яснення («для інших»).

Тлумачення-з’ясування передує тлумаченню-роз’ясненню. Воно полягає у внутрішній інтелектуальній діяльності суб’єкта тлумачення щодо встановлення змісту Закону про кримінальну відповідальність. Витлумачивши закон «для себе», можна роз’яснювати його «для інших».

Розглянемо прийоми, які застосовуються в процесі тлумачен- ня-з’ясування.

Тлумачення може здійснюватися за обсягом, тобто в ході співставлення тексту норми та її змісту. Тлумачення за обсягом буває трьох видів:

а) буквальне тлумачення (адекватне, тотожне) — коли зміст кримінально-правової норми цілком відповідає його словесній оболонці — тексту норми. В абсолютній більшості випадків так воно і є. Так, згідно зі ст. 23-25 КК вина особи, що вчинила діяння, передбачене КК, може бути вираженою в одній з двох форм: умислі або необережності. Якихось інших форм закон не передбачає;

б) обмежувальне тлумачення — коли зміст кримінально-правової норми є вужчим за її текст. При цьому тлумаченні нормі, що застосовується, надається більш вузький сенс, ніж це буквально сформульовано в тексті самого закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 22 КК загальний вік, з якого настає кримінальна відповідальність, дорівнює 16 рокам. Але стосовно злочину, передбаченого ст. 304 КК (Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність), слідчо-судова практика походить з того, що його може вчинити тільки особа, що досягла повноліття, тобто доросла особа, якій виповнилося 18 років;

в) поширювальне тлумачення — коли зміст кримінально-правової норми ширший, ніж її словесне значення, текст. При цьому, тлумаченням закону про кримінальну відповідальність, що застосовується, надається більш широкий сенс, ніж це зафіксовано в тексті закону. Одначе таке тлумачення має здійснюватися дуже обережно, ні на крок не виходячи за межі волі законодавця.

Скажімо, ст. 270 КК передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Тут термін «законодавство» містить в собі не лише закони, а й підза- конні акти (постанови уряду, інструкції, накази тощо), що регулюють це питання.

Крім тлумачення за обсягом, у тлумаченні-з’ясуванні ми розрізняємо також тлумачення за способом, найбільш поширеними видами якого є філологічне, систематичне, історичне.

Філологічне (граматичне, текстове) тлумачення полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми шляхом аналізу її тексту на основі законів філології. Тут враховується кожне слово, місце, яке воно займає в тексті, кожний сполучник, кожна кома тощо.

Так, ч. 1 ст. 199 КК передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

Філологічне тлумачення цієї норми дає підстави стверджувати, що будь-яка з перелічених дій з будь-яким предметом, вказаним в тексті, створює склад злочину, передбачений цією статтею.

Систематичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми на основі встановлення її системних зв’язків з іншими нормами КК.

Так, ч. 1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, але не дає переліку видів вбивств, які можуть бути за нею кваліфіковані. Для цього треба дослідити і витлумачити ч. 2 ст. 115 КК та всі інші статті КК, які передбачають відповідальність за певні види вбивств: ст. 112, 116, 117, 118, 119, 348, 379, 400, 443. Види вбивств, що не охоплюються цими статтями, мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 115 КК.

Історичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми на основі пізнання конкретно-історичних умов її прийняття.

Наприклад, норма, викладена у ст. 238 КК (Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення), вперше була введена в КК 1960 р. 19 січня 1990 р. як відлуння Чорнобильської трагедії, справжні розміри якої влада намагалася приховати від громадськості. Це й засторога для інших чиновників, які можуть повторити щось подібне в майбутньому.

Отже, провівши достатню дослідницьку роботу із застосуванням розглянутих вище прийомів і досить повно з’ясувавши зміст норми «для себе», суб’єкт тлумачення може перейти до зовніш-

ньої, об’єктивної інтерпретації змісту правової норми, так би мовити, «для інших». Тобто до тлумачення-роз’яснення, інтерпретації (від лат. intepretatio — роз’яснення сенсу чогось).

Залежно від суб’єкта тлумачення воно може набирати різного правового значення: бути автентичним, легальним, судовим і доктринальним.

Залежно від суб’єкта тлумачення воно може бути офіційним (тобто таким, що дається суб’єктом, уповноваженим на це законом) і неофіційним (що дається приватним суб’єктом).

Тлумачення, яке дає визначення дії кримінально-правової норми взагалі до всіх випадків, є нормативним, тлумачення норми стосовно конкретного юридичного факту (злочину) — казуальним (лат. casus — випадок).

Розглянемо види тлумачення за суб’єктами.

Автентичне (від грец.

Наприклад, у примітці 1 до ст. 185 КК (Крадіжка) розкривається зміст поняття повторності злочинів, передбачене у ст. 185, 186, 189-191. У примітці 1 до ст. 364 КК дається тлумачення поняття службової особи, яке є обов’язковим для всіх випадків застосування статей, де суб’єктом є службові особи.

Примітки до статей КК є їх невід’ємною складовою частиною.

Легальне (від лат. — Lex — закон, Legalis — законний) — це таке тлумачення, яке дається державним органом, спеціально на те уповноваженим. Таке тлумачення є обов’язковим для застосування всіма правозастосовчими інстанціями.

Таким є тлумачення, яке дає Конституційний Суд України у своїх рішеннях.

Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Судове тлумачення поділяється на правозастосовне і казуальне.

Правозастосовне судове тлумачення дається Пленумами Вищих спеціалізованих судів (Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України) і Пленумом Верховного Суду України.

Вищий спеціалізований суд дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції (ст. 39 Закону «Про судоустрій України»).

Верховний Суд України, як найвищий судовий орган, дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинними роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду (ст. 47 Закону «Про судоустрій України»).

Роз’яснення вказаних судів не замінюють закон, але своїм великим авторитетом вказані судові інстанції впливають на весь перебіг правозастосовчого процесу, роблять його одностайним і таким, що забезпечує суворе дотримання принципу законності.

Нині, у зв’язку з прийняттям КК 2001 року Верховний Суд України переглядає свої постанови, які тлумачать кримінально- правові норми, і видає їх у новій, стосовно положень нового КК, редакції.

Наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», від того ж числа постанова №№ 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» та ін. замінили раніше прийняті постанови, які тлумачили аналогічні питання за КК 1960.

Казуальне судове тлумачення дається судом будь-якої інстанції у вироку, ухвалі, постанові стосовно конкретної кримінальної справи. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність стосується в такому разі тільки одного конкретного діяння. Але треба мати на увазі, що в силу високого авторитету Верховного Суду України його рішення у конкретних справах враховуються всіма судами при розгляді аналогічних справ. У той же час наше право не є прецедентним правом

(від лат. — praecedentis — такий, що йде попереду). Отже, при вирішенні конкретних справ посилатися в обґрунтуванні прийнятого рішення на попередні судові рішення, в тому числі і Верховного Суду України, не можна.

Доктринальне тлумачення (від лат. doktrina — вчення) дається колективом авторів чи окремим вченим-юристом стосовно окремої кримінально-правової норми або групи норм у своїх дослідженнях, підручниках, монографіях, коментарях до діючого законодавства й практики його застосування.

На відміну від видатних римських юристів, котрі в часи імперії мали так зване jus publice respondendi, тобто за дорученням імператора (починаючи з Августа) могли давати консультації зі спірних правових питань, які, будучи санкціоновані імператором, ставали законом, а від часів імператора Адріана, якщо погляд цих юристів був єдиним на проблему, суддя повинен був керуватись ним. Причому, згідно з законом 426 року думка «Першої п’ятірки» видатних юристів — Папініана, Павла, Гая, Ульпіана і Мо- дестіна превалювала над іншими авторитетами, а думка Папіні- ана перемагала будь-яку думку, але поступалася спільній думці двох із вказаних юристів. Доктринальне тлумачення юристів сьогодення такою перевагою не користується, тобто обов’язкової сили не має.

Але з тих питань, які не знайшли вирішення у тлумаченнях іншого виду, доктринальні тлумачення відомих спеціалістів мають досить значний вплив і ними охоче й плідно користуються депутати Верховної Ради України при розробці нових законів, працівники правозастосовчих органів, викладачі й студенти юридичних закладів. Доктринальне тлумачення допомагає краще усвідомити зміст і значення окремих норм кримінального законодавства й правильно застосувати його в слідчо-судовій практиці. На першому місці тут за вагою є видання науково-практичних коментарів до Кримінального кодексу України.

Різновидом доктринального тлумачення можна вважати професійне тлумачення закону, яке здійснюють особи, що працюють в органах, де проводиться дізнання й досудове слідство, у прокуратурі, адвокатурі тощо. Це тлумачення носить попередній характер, бо тільки суд має право вирішувати остаточно питання про кваліфікацію вчиненого, про винність і кримінальну відповідальність осіб, які звинувачуються у вчиненні злочину.

Що таке закон про кримінальну відповідальність?

З чого складається чинне кримінальне законодавство України і яка структура КК?

Що таке диспозиція статті Особливої частини КК? Назвіть види диспозицій.

Що таке санкція статті Особливої частини КК? Назвіть види санкцій.

Охарактеризуйте чинність закону про кримінальну відповідальність у часі? Який порядок вступу закону в силу і припинення його чинності?

В чому полягає зворотна дія закону про кримінальну відповідальність?

В чому полягають принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі?

Екстрадиція та її правові підстави.

Що таке тлумачення-з’ясування закону про кримінальну відповідальність і які є види й способи його здійснення?

10. Що таке тлумачення-роз’яснення закону про кримінальну відповідальність і які його види залежно від суб’єкта тлумачення?

lawbook.online

Еще по теме:

  • Разрешение на спортивные винтовки Разрешение на спортивные винтовки Сертификат соответствия является основанием для оборота оружия, патронов и конструктивно сходных с оружием изделий на территории Российской Федерации, за исключением оружия и патронов, поступивших в оборот до 1 […]
  • Оформление купли продажи тс Оформление купли продажи тс После оформления покупки. Одним из самых распространенных способов для продажи своего транспортного средства остается договор купли-продажи. Такой вариант особенно удобен тем, что данный документ может составить каждый […]
  • Бани с временным проживанием Каталог проектов просторных бань из бревна площадью от 75 кв.м В данном разделе рассматриваются проекты больших рубленых бань с полезной площадью более 75 квадратных метров. Такие объекты, как правило, обязательно имеют просторные террасы, где […]
  • Образец претензии о возврате денежных средств по договору оказания услуг Претензия на возврат денежных средств по договору оказания услуг: образец заявления Неудовлетворенность потребителя результатами работы исполнителя по договору оказания услуг – явление, увы, широко распространенное. Как эффективно решить вопрос, […]
  • Изменения приказа 81 Приказ Министерства регионального развития РФ от 27 февраля 2010 г. № 81 “О внесении изменений в приказ Министерства регионального развития Российской Федерации от 17 ноября 2008 года № 253 “Об утверждении государственных сметных нормативов на […]
  • Сдача жилья в аренду налоги Налог на сдачу квартиры в аренду: сколько и как платить, и можно ли не платить налог Здравствуйте! В этой статье расскажем о налоге на аренду квартиры. Сегодня вы узнаете: Нужно ли платить налог на сдачу квартиры в аренду; Как подается […]