Личные местоимения в английском. Правила и упражнения

Личные местоимения в английском языке встречаются в двух падежах – именительном (nominative case) и объектном (objective case). В данной статье Вы познакомитесь и с теми, и с другими, посмотрите таблицы и выполните упражнения на личные местоимения. Поговорим вначале о личных местоимениях в nominative case – именительном падеже.

Personal pronouns in nominative case.

Вроде бы, все просто, но давайте сделаем некоторые уточнения.

Личные местоимения в nominative case в английском чаще всего выполняют роль подлежащего :

She lives in Bristol. – Она живет в Бристоле

I am not scared. – Я не напугана.

Следует также отметить, что personal pronouns в именительном падеже могут выступать в роли именного сказуемого :

It was she who did it. – Это была она, кто сделал это.

В подобных случаях в более неформальной речи допустимо использование местоимений в объектном падеже:

It was her, who did it.

Некоторые личные местоимения отчетливо указывают на род. Это местоимения he — мужской род (одушевленное) и she — женский род (неодушевленные). Местоимение it употребляется вместо всех неодушевленных предметов, а также животных и слова baby (младенец).

Molly sees a cat. It is black. – Молли видит кота. Он черный.

Where is the baby. It’s with me. – Где ребенок? Он со мной.

В некоторых случаях многие предметы могут одушевляться (особенно в художественной литературе) и заменяться на she и he. Подробнее читайте в статье про категорию рода в английском языке.

Местоимение I всегда пишется с большой буквы независимо от места в предложении.

Вы, должно быть, заметили, что местоимение you переводится как ты и вы и всегда имеет форму множественного числа. На самом деле, местоимения ты в современном английском языке нет. Раньше оно было и звучало как thou. Сегодня подобную форму можно встретить разве что в стихах. Запомните: в английском ко всем принять обращаться на вы и использовать при этом местоимение you, имеющее множественное число.

You are a good boy. – Ты хороший мальчик.

Заметьте: после you стоит глагол во множественном числе – you are.

Похоже, про личные местоимения в именительном падеже я сказала все, давайте выполним несколько упражнений на закрепление. Ответы Вы найдете в конце статьи.

Упражнения на личные местоимения he, she, it и пр.

Упражнение 1. Какими личными местоимениями можно заменить следующие существительные? Заполните таблицу.

Kate, my parents, auntie, Jacob, car, sister, cousins, two chairs, chair, the Queen, Ann, brother, uncle, Bill, cat, table, my father, my house, cars, balls.

Упражнение 2. Add he, she, it, we, or they

  1. Molly is very nice. _____’s my best friend.
  2. Molly and I aren’t English. ______’re from Sydney.
  3. Greg is my brother. ______’s 25 years old.
  4. Greg and Alison are married. _______’ve got two children.
  5. Emily is 22 years old. ______’s a nurse in

Упражнение 3. Write in he, she or they.

  1. This is Maria. _____ is having lunch in the canteen.
  2. Look at the children! _____ are playing football in the snow!
  3. Vanya is my friend. ______ is riding a bike now.
  4. Look at Pavel’s parents. _________ are reading a book.
  5. Lisa is Pavel’s friend. Listen! ______ is singing!

Личные местоимения в объектном падеже (Objective Case).

Объектный падеж английских местоимений соответствует косвенным падежам русского языка. Рассмотрите таблицу.

Ask him to stay for dinner. – Попроси его остаться к обеду.

Give him a pen. – Дай ему ручку.

Don’t speak about him like this. – Не говори о нем так!

This was done by him . – Это было сделано им.

Сложностей в использовании объектного падежа местоимений у Вас возникнуть не должно. Единственный момент – использование I и me.

Обычно данные местоимения используются в соответствии с правилами: I в именительном падеже, me – во всех остальных.

I give you a present. – Я дарю тебе подарок.

You give me a present. – Ты даришь мне подарок.

  • Однако, если I стоит в именительном падеже и играет роль сказуемого – здесь возможны оба варианта.

It’s I / It’s me – Это я!

Первый вариант более книжный, второй – разговорный.

  • В структурах сравнения также можно использовать и I, и me:

Molly is as old as I / as old as me.

Molly is older than I /than me.

  • В кратких ответах используются оба местоимения.
  • I или me после and?

Оба варианта возможны, хотя выражение you and I уже устарело, Вы будете выглядеть несколько консервативным, употребляя его. Впрочем, сударь (сударыня), eсли Вам угодно … употребляйте.

Упражнения на личные местоимения в объектном падеже.

Упражнение 4. Fill in the gap with the correct object pronoun. Заполните пропуски, используя личные местоимения в объектном падеже.

  1. Who is that lady? — Why are you looking at __________?
  2. Do you know that young handsome man?-Yes, I study with __________.
  3. Please, listen to _______. I want to express my point of view.
  4. These puppies are so nice! Do you want to look at ______.
  5. We like this house. We’re going to buy _________.
  6. He can’t see _______ because we are sitting in the last row.
  7. Where are the keys to our flat? I can’t find _______.
  8. Where is Ann? I want to talk to _________.
  9. This snake is poisonous. I’m very afraid of _______.
  10. Don’t wait for _______ for dinner. I’ll return very late at night.
  11. He left Polotsk long ago. I haven’t seen _______ since.
  12. You can fully rely on _______. We won’t let you down.

Упражнение 5. Fill in the gap with the correct object pronoun.

My husband and I are very lucky. We have many close friends in this city, and they are all interesting people.

Our friend Andrew is a scientist. We see (1) _____ when he isn’t busy in his laboratory. When we get together with (2) _____, he always tells (3) ______ about his new experiments. Andrew is a very close friend. We like (4) _______ very much.

Our friend Maggie is an actress. We see (5) _______, when she isn’t making a movie in Hollywood. When we get together with (6) _______, she always tells (7) ______ about her life in Hollywood. Maggie is a very close friend. We like (8) ______ very much.

Our friends Bobby and Marlin are journalists. We see (9) ______,when they are not traveling around the world. When we get together with (10) ______, they always tell (11) _____ about their meetings with famous people. Bobby and Marlin are very close friends. We like (12) ____ very much.

Упражнение 6. Fill in the suitable pronouns.

  1. Jack is hungry. Bring ________ a sandwich.
  2. Ann is ill. Take _______ these flowers.
  3. Fred and Jane are in the country. Write ________ a letter.
  4. I am thirsty. Bring _________ a bottle of Coca-Cola.
  5. Jimmy is in class. Give __________this book.
  6. The children are hungry. Bring ________ these red apples.
  7. Alan is at home. Ask ________ to come to the yard.
  8. We are at table. Give _______ tea and cakes.

grammar-tei.com

Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас!

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?

Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.

Початкова форма займенника – називний відмінок; для займенників прикметникової форми – чоловічий рід, називний відмінок однини.

Розряди займенників за значенням

  1. Зворотний (себе).
  2. Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.
  3. Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях.
  • Хто написав цей твір?
  • Скільки зірок на небі?
  • 3. Перебендя, старий, сліпий, хто його не знає?
  • А що дальше спіткається?
  • Все розберіть та й спитайте тойді себе: що ми? чиї сини? яких батьків? ким? За що закуті?
  • Той, хто написав цей твір, мав талант.
  • Не відомо досі, скільки зірок на небі.
  • А хто грає, того знають і дякують люде.
  • Побачите, які будуть жнива.
  • Слава… не поляже, а розкаже, що діялося в світі… (Із творів Т.Шевченка).

Запам ‘ятайте!

В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.

Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.

Порівняйте!

Заперечні ( ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний ). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні .

  1. Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.

Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будьхто (займенник) – будьде (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).

Пам ‘ятайте!

  1. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь.
  2. Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий.
  3. У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим.Але! Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.
  4. Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.
  5. Вказівні (той, цей, такий, стільки).
  6. Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).

Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками – співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.

Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).

zno.if.ua

Местоимения

Местоимения (займенники) украинского языка делятся на следующие разряды: личные, возвратные, притяжательные, указательные, вопросительно-относительные, определительные, отрицательные и неопределенные.

Личные местоимения

Местоимения вiн, вона, воно, вони в формах родительного и предложного падежей в сочетании с предлогами получают приставное н.
Обратите внимание! В украинском языке принято употреблять местоимение Ви в разговоре со старшими по возрасту или положению людьми, с незнакомыми, а также по отношению к своим родителям, чем подчеркивается уважение, вежливость, учтивость.

Возвратное (зворотний) местоимение
Притяжательные (присвiйнi) местоимения.

Принадлежность третьему лицу выражается при помощи форм родительного падежа личных местоимений його, її, їх (ка и в руском языке: его книга, ее книга, их книга). Запомните написание! Мої, моїх, моїм; твої, твоїх, твоїм; свої, своїх, своїм; її, їх; мои, моих, моим; твои, твоих, твоим; свои, своих, своим; ее, их.
Правильно читайте! нашого [нашоho], їхнього [йихньоho]

Указательные (вказiвнi) местоимения.

Местоимения та, те, тi, така, таке, такi, ця, це, цi, в именительном и винительном падежах могут выступать в нестяженной форме: тая, теє, тiї, такая, такеє, такiї, цяя, цеє, цiї.

Запомните! Местоимение цей употребляется при указании на ближайшие объекты, а той — при указании на отдаленные (как в русском языке: этот — тот).

Определительные (означальнi) местоимения.

В украинском языке определительные местоимения могут употребляться с ласкательными суффиксами: всенький, саменький, кожненький, самiсiнький, кожнiсiнький. Местоимение кожний имеет и краткую форму кожен.

Местоимения сам (сама, саме) и реже самий (ударение в косвенных падежах на окончании) употребляются в значении «только один, без других», а также для подчеркивания особой значимости лица или предмета.

Обратите внимание! В украинском языке местоимение iнший противопоставляется слову «один» только в тех случаях, когда последнее употреблено в значении неопределенного местоимения «какой-то». Когда же необходимо передать числовой признак, слову «один» противопоставляется слово «другий».

Местоимения хто, що, який, чий, котрий, скiльки являются вопросительными, если служат для выражения вопроса, и относительными, если присоединяют придаточные предложения к главным.

Местоимения який, котрий склоняются как имена прилагательные твердой группы. Для присоединения придаточных предложений используются синонимические местоимения що, який. Употребление в этой функции местоимения корий является ненормированным.

Отрицательные (заперечнi) и неопределенные (неозначенi) местоимения.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

ukrainskamova.com

автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Местоимения и местоименность в идиостиле Т.Г. Шевченко

Полный текст автореферата диссертации по теме «Местоимения и местоименность в идиостиле Т.Г. Шевченко»

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ yKPAÏHCbKOÏ мови

На правах рукопису

ЦИГАНОК 1РИНА БОРИС1ВНА

Спещальнють 10.02.01 — украшська мова

дисертацп на здобуття паукового ступени кандидата фшолопчних наук

Дисертац1я е рукописом.

Робота виконана в 1нститут1 укра1нсько! мови HAH Укра!ни.

Науковий кер1вник — доктор фЛлологйчних наук

0ф1ц1йн1 опоненти — доктор ф!лолог1чних наук

Прстдна орган 1зац1я — Одеський державний утиверситет

Захист в1дбудеться «12» березня 1997 року о 14 год. на зас!даши спец1ал1зовано1 ради (шифр Д.01.94.01) для захисту дисертац1й на здобуття наукового ступеня доктора фд.лолог1чних наук при 1нститут1 укра1нсько1 мови НАН Укра!ни (252001, КИ1В-1, вул. Грушевського, 4).

3 дисертац1ею можна ознайомитися в б1бл1отец1 1нституту укра1нсько1 мови HAH Укра1ни.

Автореферат роз1слано » ‘i » лютого 1997р.

Учений секретар спец1ал1зовано! ради кандидат ф1лолог1чних наук

кандидат ф1лолог1чних наук Л.Л.Шевченко

Дисертац1я присвячена вивченню особливостей функц!онування займенник!в у поетичних творах Т.Г.Шевченка, 1х рол! у стиле-твсренн! поета. Необх1дн1сть такого досл1дження займенник1в у структур! поетичного тексту зумовлена високою частотн!стю вико-ристання сл!в цього класу у текстах, широким спектром 1х функ-Щй — в!д власне проном1нативних до текстотворчих. естетичннх.

Дос! у л!нгв1стичному шевченкознавств! окрем1 аспекта морфологи 1 семантики займенник1в у творчост1 Т. Г. Шевченка до-сл!джували Л.А.Булаховський, П.О.Петрова, В.С.Ващенко, П.Д.Тимошенко. Ц1 прац1, що були спрямован1 на анал1з мовотворчост! поета, п!дготували грунт досл1дкенню Щостилю Т. Г.Шевченка з позиц1й зайкенниковостг як певного типу орган!зацН поетичного твору.

Актуальн1сть дисертац!йно1 робота зумовлена необх1дтст комплексного досл!дження 1ндив3.дуально-авторського стилю Т.Г.Шевченка з позицта функц!онування у творах р1зноман1тних займенник!в.

Мета дисертацП: з’ясувати йтилетворчу роль займенник1в у творах Т. Г. Шевченка.

Предметом досл!дження е мовотворч1сть Т. Г. Шевченка, склад 1 функцП займенник1в у його поетичних творах.

Джерелом для матер1алу роботи послужила вся поетична спад-щина Т.Г.Шевченка, щоденники, еп1столяр!я поета, (картотека ма-тер!алу складае понад 1000 одиниць), а також словник мови Шевченка, Шевченк1вський словник, прац1 про мову 1 стиль твор!в поета.

Основним методом досл!дження е описовий, використано також

елементи методу л!нгвостатистики.

Новизна робота полягае в тому, що: а) вперше зроблена спроба описати роль займенншив у формуваши Шостилю Т.Г.Шевченка; б) завдяки анал!зу займенник1в, зокрема, д!алог1чних в1дношень м!ж Я 1 ТИ, Я I ВН. Я 1 Ш та 1н. (в1дношень м!ж адресантом 1 адресатом) по-новому розкрито зм1ст ряду поетичних твор1в Т.Г.Шевченка; в) окреслено прийоми контекстуально! акту-ал1зац11 займенник!в.

Теоретичне значения дисертацП полягае у з’ясуванн! рол! займенник!в у структур! художнього тексту, в окресленн! явища займенниковостг як важливого фактора формування шдив1дуаль-но-авторського стилю поета.

Практичне значения дисертацП полягае у розробщ методики анал1зу лексики одного граматичного класу в структур! художнього тексту; матер!али можуть бути використан! у л!нгводи-дактиц1.

На захист виносяться так1 положения:

У мовотворчост! Т.Г.Шевченка займенники (насамперед его-центризми) е високочастотними одиницями тексту. Це зумовлюе 1х р1знопланове функц!онування у поетичних творах.

1. Займенники виконують текстотворч! функцП, зумовлен! власне проном!нативними властивостями, зокрема:

о \ г>п тгаттгч«гчт»/»»тл плл^ппл — птег) пН пттт»тг т->т»о ^ Ч тчтттхтг ^гттгу^у Ч

) ои ^инигаи! VI»»» ууииииу ипии1шшд> илисяигшл, арписхшшл л

особових у рол1 присв!йних займенник!в зд!йснюються ланцюговх займенников! зв’язки у текст!;

б) найчастотн!ший егоцентричний займенник Я, що позначае у текст! мовця, вступае в д!алог!чн! вШошення з ТИ, МИ, ВИ (адресатами), за допомогою чого структуруються суб’ектно-об’ектн1

в!дношення у поетичному текст1; залежно в!д контексту Я(мовець) може бути власне автором, л!ричним героем чи опов1дачем;

в) д1алог1чн! зв’язки м1ж Я-ТИ, Я-ВИ. бувають р!зного типу: з1ставлення, протиставлення, звертання, заперечення; в!д цього залетать стил1стичн! функцП займенник1в, 1х словоформи у кожному конкретному м!кроконтекст1 набуваютъ р!зноман1тних стил!стичних в!дт!нк!в.

г) завдяки ритмомелодичному й лотчному вид!ленню у структур! поетичного тексту займенники можуть виконувати роль семан-тично! дом1нанти у твор1.

2. В Шостил! Т.Г.Шевченка займенники виконують естетичну функц!ю, яка виявляеться в актуалхзацП р1знотипних образних структур тропе!чного 1 нетропе1чного характеру:

а) у широкому використанн! метафор (лексичн1 метафори утворюються в контекст! м!ж Я-ТИ, Я-МИ, Я-ВИ завдяки пер-сон1ф1кац11, що створена на основ! звертання на ТИ, ВИ + посе-сив; в основ! творения лексично! метафори лекить опозиц1я за-йменник1в Я-ТИ);

б) для Шостилю поета характерн1 займенников! стил1стичн! ф!гури: займенниковий пол!птотон, анадиплозис, х!азм, пара-лел1зм. оксюморон, як! нер1дко поеднуються у контекст! з тропами;

в) метафоричну систему шдивиуального стилю Т. Г. Шевченка доповнюють граматичн! займенников! метафори, що грунтуються на ц1льовому використанн! одаге! словоформи зам1сть !ншох.

Лексичн! 1 займенников! граматичн! метафори та стил!стичн1 ф!гури формують займенниковгсть як певну орган!зац1ю поетичних твор1в Т. Г.Шевченка з п!двищеним функщональним навантаженням

займенник!в пор!вняно з непоетичним мовленням.

Основн! положения дисертацП були апробован! на м1жвуз!вських наукових конференц!ях (Одеса,1989;1991;1992;1993; Переяслав-Хмельницький, 1990; 1зма1л, 1994;1995;1997) та в 11 публ1кац1ях.

Структура робота: дисертащя складаеться 1з вступу, трьох роздШв, висновк1в, списк1в джерел 1 л1тератури.

У встугп «Мова твор1в Т.Шевченка як об’ект наукового опи-

су» подано анал1з дотепер1шн1х наукових праць у галуз1 л1нгв1с-тичного иевченкознавства, визначено об’ект досл1днення. окрес-лено актуальн1сть 1 новизну, теоретичну 1 практичну ц1нн!сть дисертацШно! робота, вказано методи досл1дження 1 джерела ма-тер1алу.

У першону роздШ «Граматичн1 категорП у структур! тексту» зосереджено увагу на функщонуванн! займенншив у художньо-му текст!, на тл1 функц1онування лексем 1нших частин мови. Дослужено стилетворч! функцП займенник1в у творах Т.Г.Шевченка,’ окреслено поняття займенниковостг як одного 1з стилетворчих фактор1в.

Шдкреслено, що авторський виб1р частин мови е стиле-розр1знювальним 1 стилетворчим фактором в 1д1остил1, який ста-новить собою «систему засоб1в вираження»(Н.М.Сологуб). При ви-вчешп шостилю письменника виявляються причини мовного роз-витку, як! досл1дники вбачають у пост1йних протир1ччях м1к лек-сичним 1 граматичним р!внями мови (В.М.Русан1вський). У процес! мовлення слово е системою форм 1 значень, що сп1вв1дносяться з 1ншими смисловими одиницями мови; лексема е «фокусом поеднання 1 взаемодИ граматичних категорШ мови» (В.В.Виноградов).

Граматичн! категорИ виконують орган!зуючу роль у мовленн1 1 мов1. 3 погляду структури мови в художньому 1 нехудожньому мовленн! граматичн! категорП залишаються тими ж, але в художньому текст! семантика словоформ зазнае трансформац!й. Зам!на одн1е! граматично! форми !ншою в певному м!кроконтекст! зумовлюе зм1ни семантики ц1е1 граматично! форми, передус!м ко-нотативн!. Про вивчення !д!остилю будь-якого шсьменника чи по-ета можна говорити, лише дославши склад 1 функц!I лексем, граматичних форм, як! функц!онують у текст!, з’ясувавши т1 зм1-ни, яких зазнають форма 1 зм!ст одиниць мови у контекст!.

Слова 1 граматичн! форми. як! у мов! перелагать предмет-н!сть, ознаки, в!дношення, по-р1зному виявляються у текст!. Тому зумовлений лог1ко-семантичною, комун1кативною метою мов-лення виб1р частин мови у художньому текст! визначае стил!стичн1 функц!I, як! випливають !з значеннево! природа лексем кожного частиномовного класу. Вважаемо, що один !з центр!в стшпстично! орган!зацп тексту, особливо поетичного, творять займенники. !х значения контекстуально зумовлен!, оск!льки вони мають не денотати, як !менники, прикметники та числ!вники, а реферешцю. У цьому полягае специф1ка займенник!в як «особливого виду мовних одиниць, що належать до дейктичних засоб1в, тоб-то е знаками або частиною знак1в, що в!дсилають до того акту мовлення, в якому вони використовуються» (О.М.Вольф). В1дне-сен1сть до д!йсност1 (або актуал1зац1я) — важлива риса кожного тексту (ОЛ.Москальська). Займенник, виступаючи «зам!нником» повнозначно! одиниц!, не набувае П значения, а лише вказуе на те. що в певному контекст! йдеться про певний об’ект, який може бути названий !менником, прикметником або числ!вником. Роль

цього класу сл!в у текст!, 1х функцП в орган!зацП внутр1шн!х текстових зв’язк!в базуються на загальних рисах того розряду, до якого належить займенник. Основн! функц!ональн1 особливост1 займенник!в. як правило, визначаються синтаксичними 1 семантич-ними характеристиками конструкцш, до яких вони входять. Цей клас сл!в в1д!грае насамперед текстотворчу роль; допомагае чи-тачам сприймати текст як певну структурну ! зм1стову ц!л1сть, контактно 1 дистантно тдтримуючи зв’язки м!ж речениями у над-фразних едностях або м1ж речениями в межах р!зних надфразних едностей, м1ж заголовком та !ншими структурними частинами ху-дожнього твору.

Особлива роль займенник!в у поетичному текст!. Досл!дники ствердаують, що !нформативн!сть поезп пор!вняно з прозою вища, внасл1док чого зб!льшуються можливост! нових поеднань значень елемент!в тексту, 1х семантично! компресП. У склад! едино! цШсно! структури поетичного твору значущ! елементи мови по-в’язан! у складн!й систем! 31ставлень ! протиставлень. Р.О.Якобсон п!дкреслював, що граматичн1 елементи набувають у поезп особливого смислу. Вчений вид1ляв значения займенник!в у поезП, вказуючи на 1х очевидне протиставлення !ншим зм!нним час-тинам мови. Таким чином, займенники виступають як суто ре-ляц!йн! граматичн! слова, що не мають власного лексичного, ма-тер!ального значении (Р.0.Якобсон). У л1ричному твор1 займенники в!дтворюють ун!версальну модель людських стосуныв, ус! л1ричн! персонаж! под!ляються за схемою займенник!в 1,2,3 ос!б (Ю.М.Лотман). У поетичному твор1 в!дношення м!ж цими займенни-ками утворюють семантичн! центри, що дозволяе моделювати ос-нови! сюжетн! схеми л!рики, наприклад: Я ! ТИ, Я ! МИ. У пое-

тичному текст1 вс! р!зноман!тн! життев1 ситуацП передаються через в!дношення трьох основних елемент!в: Я-мовця, ТИ-адреса-та, В1Н-неучасника комун1кац11. Таким чином, за допомогою за-йменник1в структуруються д!алог!чн! в!дношення не лише м!ж персонажами у художньому твор!, але й м!ж автором 1 читачем.

У художньому твор1 як сгруктурно-зм1стов!й 1 мовленне-во-творч!й едност1 письменник освоюв загальнонародн! мовленнев! ресурси, встановлюе нов1 1ерарх1чн1 асощативно-смислов! зв’яз-ки в1дпов!дно до задуму. естетичного 1.деалу, художн!х зако-ном!рностей. Слово у конкретному художньому текстЗ., як правило, збагачуеться новими зм!стовими 1 конотативними в1дт1нками. За-вдяки цьому розширюються функц1ональн1, семантичнх 1 конотатив-н! меж! конкретно! лексеми.Тому необхШо виявляти зм!стов1 на-вантанення художньо-образних одиниць тексту, зокрема займенни-к!в, за допомогою яких творяться контекста, що допсмагають чи-тачев1 зрозум!ти естетичну концепц!ю автора; адже егоцентризми, що е найчастотн!шими серед 1нших розряд1в займенник!в у поетич-них творах, виражають авторське «я».

Досл!дження займенник!в у поетичних текстах показуе особ-ливост1 контекстуального зв’язку образу автора (мовця) з мета-форизац1ею (в широкому розум1нн1). У такому контекст! найв3.дда-лен1ш! мовн! засоби зближуються, входять у «смисловий ряд», формуючи певний худошпй образ. 3 погляду прагматики текст на-бувае статусу «!нобуття !ндив1дуально! св1домост1: поетична !дея виявляеться у пром!жку м1ж егоцентричними елементами тексту 1 копйтивними характеристиками його творця»(Ю. С.Лазебник). У поезП «знак моделюе св!й зм!ст»(Ю.М. Лотман), тобто ви-дозм1нюе свое позапоетичне усталене використання. Зм!стом пое-

тичного слова е поетичний об’ект, який виникае разом з1 словом у художньому контекст!. Поетичний погляд на св1т — це погляд 1з середини. що в1дзначаеться точним наближенням мовця 1 предмета мовлення (I.1.Ковтунова). Те конотативне значения, що несе в соб! точку зору поета на об’ект, е внутр1шньою формою слова, яка налекить до взаемозамши (метафора-синекдоха) 1 значения (пряма’ном1нац1я), а функц1я останньо! полягае в референц1йн!й 1дентиф1кацИ першо! (Ю. С.Лазебник). Тому !ндив!дуальна вдача митця, його художне мислення в1дображаеться в тропах. Тропи на-родкуються у контекст1 завдяки метафоризацП. що виникае на основ! асоц!ац1й. За словами Ю.С.Степанова, посередництвом мета-фори мовець вичленовуе !з св1ту, визначеного координатами «Я-ТУТ-ЗАРАЗ», !з т1сного оточення, що прилягае до його т1ла 1 зб!гаеться з моментом його мовлення, !нш1 св1ти. Вчений стверд-жуе, що в1дношення Я-ТИ, яке зустр!чаеться у мов1, саме 1 ста-новить взаемов!дношення метафори (Ю.С.Степанов). На основ! ме-тафори у конкретному контекст1 виникае конотац!я — «стил!стичне значения» слова, перш за все пов’язане з його емоцШшм забарв-ленням (В.М.Тел!я). Так! слова виникають у результат! вторин-но! ном3.нац11. Конотативне значения слова поеднуе його акс!оло-Пчну ор1ентац!ю з суб’ективною оц!нкою мовця.

На основ! р!зних частин мови, 1 займенник!в зокрема, ство-рюються пивн1 модел1 образност1, як1 естетично спрямовують поетичний тв1р. Роль займенник!в у естетичному план! очевидна:

а) егоцентричн! особов1 займенники оформляють смислов! в1дношення м1ж Я-ТИ, Я-МИ. саме в них виникають метафоричн! образи на лексичному р!вн!, структурною формулою яких е опо-зиц!я Я-ТИ;

б) у поетичних контекстах за допомогою займенникових словоформ утворюються р!зноман!тн! стил!стичн! ф!гури: анадиплозис (зб1г однаково! форми слова в к1нц! одного речення 1 на початку наступного); пол!птотон (використання к1лькох словоформ т!е! ж лексеми у м1кроконтекст!); х!азм (!нверсований порядок головних член!в речення); оксюморон (поеднання у м1кроконтекст1 лексем з протилежними значениями);

в) займенникоз! словоформи утворюють модел! образност1 на граматичному р1вн1 (йдеться про граматичн1 займенников1 метафо-ри.

Зашенников1ст називаемо певний тип орган!зацП художньо-го, зокрема поетичного, тексту на основ1 займенник!в, що форму-еться текстотворчими функц!ями займенникових словоформ, а ви-значаеться 1х естетичним функц!онуванням на лексичному 1 граматичному р1внях мови. 0собливост1 вияву цього типу у творчост! митц!в е диференц!альною ознакою для 1х !д!остил!в, 1ндив1ду-ально-авторського тексто- 1 стилетворення. Показовими щодо рол! займенншив 1 займенниковост! у формуванн! !ндив!дуального стилю е твори Т.Г.Шевченка.

У другому роздШ «Займенники у мов1 Т.Г.Шевченка» розгля-нуто власне проном!нативн! функцП цього класу сл1в у структур! твор!в поета, а саме: частотн!сть займенникових словоформ; текстотворча роль займенник!в; займенники як зас1б м1жфразового зв’язку у поез!ях Т.Г. Шевченка; особливост1 суб’ективно! ор-ган!зац11 поетичних твор!в Т.Г.Шевченка; а також стшпстичн! ФункцП займенник1в.

З’ясування частота використання займенникових словоформ ус!х розряд1в у поез1ях Т.Г.Шевченка (8252 випадки вживання)

дае змогу встановити, що найб!льш уживаними е егоцентричн! за-йменники (Я-1374 слововживання; ТИ-804 слововживання) ; ц1 займенники характеризуюсь авторське «я» у поетичних текстах. За-уважимо. що найчастотн1ш1 серед егоцентризм!в займенники Я 1 ТИ б1льше вживаються у поез1ях Т.Г. Шевченка 1837-1847 рр, а за-йменник МИ зустр1чаеться частхше у поез1ях 1847-1861рр. Це дае п1дставу припускати, що ранн! твори б1льпюю м1рою спрямован! на вияв егоцентризму у творчост1 поета; поезП Т.Г.Шевченка п!зн1-шого пер1оду б!лыпе тяж1ють до антропоцентризму.

Неоднакова i частота використання р!зних в1дм1нкових словоформ у р!зних розрядах займенник1в. У парадигм! особових ! особово-вказ1вних займенник!в переважають словоформи називно-го, родового, давального, знах!дного в1дм1нк!в, рШе в1дзначе-но форми орудного в1дм1нка, майже в1дсутн1 словоформи м1сцевого в!дм1нка. Посесиви також неповно виявляють свою парадигматику в поез1ях Т.Г.Шевченка. При з1ставленн1 займенник!в ТВ1Й, ТВОЯ, твое, TB0Ï 1 М1Й, МОЯ, MOG, MOI найчаст1ше використано форми називного в!дм1нка, а давального — найменше; у парадигмах цих займенник1в не заф1ксовано словоформ м1сцевого в1дм!нка. Пара-дигми посесив1в СВ1Й, СВОЯ дещо в1др1зняються: спостер1гаемо високу частотн!сть словоформ у родовому, знах1дному в1дм1нках; займенники свое, CB0Ï найб1льше вживаються у називному в1дм1нку. Певисокою частотн1стю характеризуються займенники КАШ (43 ви-падки вживання), НАША (42), НАШЕ (6), НАШ1 (8). У ïx парадигмах в1дсутн1 словоформи давального в!дм1нка, а займенник НАШЕ у поетичних творах Т.Г. Шевченка виявлений лише у словоформах називного i м1сцевого BiflMlHKiB. У парадигмах заперечних, означаль-них, неозначених -займенник1в найб1льш навантаженими е форми на-

зивного, родового, давального; р1дше — знах!дного в1дм1нк1в; при цьому В1дсутн1 словоформи орудного 1 М1ецеВОГО BiflHlHKiB. Заувазкимо. що вс1 розряди займенник1в у художн1й проз! (за да-ними «Частотного словника укра1нсько! художньо! прози»(К.:Наук. думка,1981) належать до високочастотних, кр1м вказ1вних займен-HHKiB ж!ночого та середнього роду.

Т.Г. Шевченко широко використовуе нестягнен! форми демонс-тратив1в (зазначений «Частотний словник» (ЧС) подае пор!вняно невелику к!льк!сть випадйв вживання займенник1в СЕЙ,СЯ,СЕ,CI, част!ше — ЦЕЙ, ЦЯ, ЦЕ, Ц1; у Т.Г.Шевченка — навпаки). Займенник CI у Шевченкових поетичних творах вживаеться один раз у назив-ному в!дм1нку, а ЧС взагал1 його не ф!ксуе, як 1 застар1л1 форми ОНО, OHE (у поез1ях Т.Г.Шевченка вони вживаються 7 раз1в).

31ставлення частота використання займенник1в та 1нших 1менних словозмшних частин мови показало, що займенники в де-яких творах становлять третину вс1х флективних словоформ тексту. Така висока частотн1сть зумовлена 1 власне прономшативними, 1 естетичними функц1ями сл1в цього класу у поетичних текстах Т.Г.Шевченка.

Текстотворча роль займенник1в зводиться до того, що вони е засобом м1жфразового зв’язку,. який по-р1зному виявлясться у мо-вотворчост1 поета, поеднуючи речения, надфразн! едност!. Роль ланцюгових зв’язк1в у поетичному текст! виконують особо-во-вказ!вн!, вказ!вн!, присв1йн! i особов1 в рол1 присв1йних займенников! словоформи. Найпоширен!ш! з них — особово-вказ!вн1, що використовуються у таких структурах (приклади з поезИ «В!т-ре буйний. «):а) «додаток-додаток»- «Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним»; «п!дмет-додаток» -«Воно знае, де Miß

милий, Бо його носило. Де його под1ло»; «додаток-п1дмет» -«Спитай сине море. Воно знае. Воно скаже. «; «п1дмет-п1дмет-додаток» -» Коли ж милий на т1м боц1, Буйнесень-кий. знаеш, Де в1н ходить, що в1н робить, 1и з ним розмовляеш»; «означуване речення чи надфразна едн1сть — додаток, як у «Л1ле1»: «Моя мати. чого вона, Бона все журилась I на мене, на дитину. Дивилась. М1й брате единий! Хто 1й лихо запод1яв? Я була дитина. » Про початок ново! надфразно! едност! св!дчить введения нового персонажа — королевого цвту, до нього звертан-ня з присвшним займенником М1Й.

У творах Т.Г.Шевченка особов! займенники у рол1 присв!йних близьк! за своею стил!стичною функц1ею до ланцюгового си-нон1м1чного зв’язку — використовуються для уникнення повтору сл1в (вид структурного зв’язку «додаток-додаток»). Наприклад: «Не стало на сел! княгши, I гусла знову загули. А сирота II в сел1, II единая дитина»(«Княжна»). При цьому суппсть синтак-сичного зв’язку не зм1нюеться, проте ур1зноман!тнюеться форма викладу.

6 вкпадки, коли у Шевченкових поез!ях демонстративи ТЕ, ЦЕ виконують функц1ю додатка чи п!дмета ! в1дносяться до всього попереднього речення, чим досягаеться зв’язок м1ж речениями, коментування чи оц!нка попередн1х речень, як у поем1 «Слепая ;!:»Ты хороша собой, Оксано, Я это знаю, и мне жаль. Твой сон недобрый очень рано Тебе приснился».

У поез!ях «Поставлю хату 1 к!мнату», «Перебендя» та деяких 1нших ланцюговий зв’язок займенник!в спостер!гаеться у межах усього твору.

Зам!щення 1нших частин мови займенниками у поетичних тво-

рах Т.Г.Шевченка св1дчать, що найчаст1ше займенниками заступа-ються 1менники, субстантивован1 прикметники, також займенники 1нших розряд1в, р!дше — числ!вники, а також ширш! словосполу-чення. Схематично сп!врозташування займенник1в та 1нших частин мови може виглядати так: 1менник-займенник-займенник; субстан-тивований прикметник-займенник-займенник; займенник-займен-ник-займенник; числ1вник-числ1вник-займенник; надфразна ед-н1сть-займенник. Так1 модиф1кацП ланцюкк1в св1дчать про р1зном1сн1сть займенника у структур! поетичного тексту. Якщо займенникова словоформа знаходиться у к1нц! синтагми чи фрази, то на не! часто падас наголос. Займенник. видыений словесно чи лог!чно у контекст!, моке впливати на ритмомелодику поез. особливо, якщо одна й та ж словоформа повторюеться дв1ч1, мае р1зноскладове наголошення типу:»I спущу його на його» («В!дь-ма»).

Досл1дження суб’ективно! орган!зац!1 поетичних твор!в Т.Г.Шевченка показало, що побудувати поетичний текст, в якому б не в1дчувалася присутн1сть автора, майже неможливо. Образ автора (мовець) у мовотворчост1 поета ексшпцитно представлений такими моделями:

а) мовець як суб’ект дейксису (найчаст1ше спостер!гаеться у в!ршах, присвячених друзям, знайомим поета:»Н.Маркеви-чу»,»Марку Вовчку»);

б) мовець як суб’ект св1домост1; така модиф!кац1я спо-стер!гаеться у текстах, де виранэний стан мовця (автора чи л!ричного героя).

У поез!ях Т. Г.Шевченка нер1дко використовуеться !мпл1цитне вираження авторського «я», коли мовець виступае у рол! спосте-

р1гача. У таких контекстах суб’ект предиката сприйняття входить у семантичний розклад д1еслова з семою «знаходитися в пол! зору мовця», наприклад, у поезИ «За сонцем хмаронька пливе»: «За сонцем хмаронька пливе, Червон! поли розстилае I сонце спатонь-ки зове У сине море. Очам любо.» (ТВ01М, М01М. ); останне речения вказуе на присутн1сть спостер!гача. У поез1ях Т. Г. Шев-ченка спостер1гачем часто виступае неантропоморфний об’ект (здеб1льшого астральна лексика), наприклад, в уривку з поеми «Гайдамаки»:»А тим часом м1сяць пливе оглядать I небо, 1 зор1, 1 землю, 1 море. Та глянуть на люде, що вони моторять, Щоб богов! вранц1 про те розказать.» За таких умов суб’ективна ор-ган1зац!я твору оформлена у вигляд1 опозшцй Я-ТИ, Я-МИ, Я-ВИ. Значно складн!ш1 зв’язки спостер1гаемо у в1дношеннях м!зк Я-В1Н. 0соблив1сть таких структур полягае в тому, що мо-вець говорить про себе як про когось 1ншого,збер1гаючи при цьо-му оц1ночну позищю, що.в1др1зняеться в1д позицП 1ншого персонажа. 0ск1льки анафоричний займенник вказуе на неучасника ко-мун1кац11, то такий контекст оформляеться як невласне пряма мо-ва: «И думал он:»Зачем я тут. Они все равны меж собой; А я. » И тихо он выходит. Идет задумавшись домой.» («Тризна»).

Суб’ективна орган1зац1я поетичних твор1в Т.Г. Шевченка за-лежить в1д жанру: суб’ектн1 форми л1ричних твор1в 1 л1ро-еп!ч-них б1др1знйютьсй (истанн1 виявляють складнш! модел1); л!ро-еп1чн1 твори мають переважно багатосуб’ектну структуру.

Займенникова опозиц1я Я-ТИ представляв д1алог1чн1 в1дно-шення у вигляд1 звертань «Х1ба ти не бачиш, Що й я плачу?» («Сл1пий»); з1ставлень «И ты закована, и я»(«Тризна»); проти-ставлень «Потанцюй, кобзарю, Я заграю»; заперечень «Я не ста-

рець. пане! Я, як бачте, гайдамака»(«Гайдамаки»). Такого типу контекста викликавть р1зноман1тн1 асоц!ац11, актуал1зують важ-лив! знания для 1нтерпретац11 поетичного тексту.

У творах Т.Г.Шевченка е контексти, де автор п!дкреслюе свою под1бн1сть до персонаж1в, чим виражае до них особливе ставлення (поеми «Гайдамаки», «В1дьма» та з.н.): «Отакий-то мгй Ярема, Сирота багатий, Таким 1 я колись то був».

Повторениям займенника Я досягаеться стил1стичне маркуван-ня текст1в. народнотсенний колорит чи саркастичне висловлен-ня:»А я! а я. не вимовлю. Моя ти дитино! Я вбив його»(«Москалева криниця») . Пропуск займенника Я в д1алоз1 Я-ТИ також творить стил1стично маркований контекст: «У Лебедин, -Чуеш?» «Чую, чую» («Гайдамаки»).

Завдяки вживанию займенника ТИ (так само як 1 Я) у текстах поез1й досягаеться передача 1нтимност1, л1ризму опов1д1. Звер-тання на ТИ моке виступати в рол1 граматичного звертання — в цьому полягае «звертально-називальна» функц1я займенника ТИ (П.О.Петрова); завдяки ц1й функцИ контекст може набувати р1зних стил1стичних в1дт1нк1в: сарказму, 1рон11, благання, до-кору: «А ти всевидящее око. Око, око! Не дуже бачиш ти глибо-ко!»(«Юродивий»).

У мовотворчост! Т.Г.Шевченка за допомогою займенника МИ (опозищя Я-МИ) виявляеться зв’язок м1ж персонажами твор1в 1 читачами. 1ндекс м!сця не локал1зовано, зростае узагальнення, егоцентризм переростае в антропоцентризм (пор.: ми родинне «а ми мал! були ! гол!» 1 ми загальнолюдське «Так11, боже наш, д1ла Ми творимо у напим ра! На праведн!й твогй земл!! Ми в ра! пекло розвели, А в тебе другого благаем»).

Займенники Я 1 ВИ теж утворюють опозиц!ю, де ВИ служить засобом звертання до предмет1в навколишньо! д!йсност1. Займен-ник ВИ може бути формою звертання до одн1е! особи 1 служити засобом вираження вв1чливого ставлення до не1. Але у Т.Г.Шевченка деяк1 контекста з таким звертанням використовуються з 1ншою метою, наприклад, для передач! сарказму. Поеднанням займенника ВИ з д!есловом придибат зам!сть нейтрального прийти досягаеть-ся цей ефект у такому контекстГ.» Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали таки до нас» («Цар!»).

У смислових вшошеннях Я-ТИ, Я-МИ, Я-ВИ 1нтим1зуючу стил1стичну функц!ю виконують: а) посесиви, коли входять до складу звертань; б) демонстративи, якщо вони вживаються не в прямому вказ!вному значенн!, а з метою залучити адресата до стлкування. Демонстративи виконують функц!ю вказ!вки на предмета, 1х як!сть чи к!льк1сть. Це зас!б для створення ефекту при-сутност1 мовця (спостер1гача) у контекст! з певним емоцшним забарвленням. За допомогою демонстратива у мовотворчост! Т.Шевченка зображуване виноситься на перший план, або навпаки прихо-вуеться, або св1дчить про докоршну зм1ну под1й. Випадки контекстуального поеднання к1лькох демонстратив1в (особливо, коли наявн! р1дковживан! форми СЕЙ, ОНИЙ) п1дкреслюють розмовний колорит висловлення часто з сатиричним в1дт!нком. Зауважимо, що займенник СЕ використано також 1 з метою досягнення особливого звукопису поетичного твору, напр.: Хто се, хто се по с1м боц! Чеше косу? Хто се? («Утоплена»)

У третьому роздШ «Займенникстсть в естетичн1й концепцИ Т.Г.Шевченка» розглядасться метафоризац1я у зв’язку з викорис-

танням займенникових словоформ на лексичному 1 граматичному р1внях у творах поета, для якого метафора — важливий художн1й прийом, що актив!зуе мислення читана. Завдяки метафор! розширю-еться зм1ст твору, утворюеться тдтекст. Тому використання ме-тафори т!сно пов’язане !з св!тоглядом поета.

Мовотворч1сть Т.Г.Шевченка характеризуясь метафоричн1 об-рази, в основ! яких лежить опозиц1я Я-ТИ; це сприяе комун!кацП автора з читачем. Образн!сть утворюеться в д!алог1чних в!дно-шеннях м1ж цими займенниками за допомогою звертань на ТИ.ВИ + посесив, який указуе на мовця, напр.: «А ти, доле! А ти м1н покою! Мое свято чорнобриве’ЧТ.3.»). Така формула часто визна-чае структуру поетичного твору, розпочинаючи ! зак1нчуючи його, створюючи образн1сть на р1вн! макроконтексту, наприклад, у пое-зп «Душ мо1, думи мо1». Метафорична система Т.Г.Шевченка форму-валася п!д впливом фольклору. На першому етап! поетично! твор-чост! Т.Г.Шевченка спостер1гаеться використання усталених фоль-клорних метафор (море грае, пустит сховалась). Поступово в ме-тафоричний контекст вводяться ! стають ключовими слова доля, воля, Укра1на, правда, дума; якими автор апелюе до почутт1в читана. 1ндив!дуально-авторський конотативний потенц!ал тако! лексики е визначальним на другому етап1 творчост1 Т.Г.Шевченка.

Процес метафоризацп поширюеться такой на розгорнут! фрагмента тексту, метафора накладаеться ! на тропи !нших тип1в, ускладнюючи 1х. Так, метафора взаемод!е з пор1внянням, утворюю-чи т. зв. розгорнуту метафору, яка у творах Т.Г. Шевченка часто включае демонстративи ТОЙ. СЕЙ 1 в1дпов!дае формул! демонстра-тив + 1менник / 1менник з прикметником. В !д!остил! поета так! пор!вняння фольклорного походження набувають !ндив1дуально-ав-

торського осмислення («Неначе ворон той летячи. я розка-зую. «; «1з-за Дн1пра мого святого СвятП в1три принесли. «). Нер1дко утворюеться метафора-синекдоха на основ1 звертання за допомогою займенник!в ТИ, ВИ + посесиви ус1х род1в, що у м1кро-контекстах Шевченкових поез1й часто поеднан!. 1ндив!дуально-ав-торськ! метафори-синекдохи, в яких використано форму орудного в1дм1нка однини, виникають у результат! оновлення траданийних метафоричних зв’язк1в, як-от:»Отак я 1нод1 тобою. Тобою, серпе, молодою. Стары оч1 веселю» («Гайдамаки»). У поез1ях Т.Г.Шев-ченка е символ1чними персон1ф1кован1 образи Укра1ни, долЛ, вол1, слави, музи. Суттева ознака цих образ1в — наявн1сть у 1х семантичн!й структур! нашарувань на устален! у мов! конкрет-н! значения 1ндив!дуально-авторських додаткових значень, вна-сл1док чого вони набувають нового, зумовленого контекстом значения, стають елементами структурно-семантично! орган!зац!1 ок-ремих твор!в. Орипналыпсть метафори, розма!ття конотац!й у поез!ях Т.Г.Шевченка знаходить вияв у значн!й к!лькост! метафоричних структурних моделей, у специф1Щ 1х синтаксично! будови та функц!онування. Переважають конструкцИ з метафоричними д!есл1вними словоформами: предикативн! структури, конструкцН з орудним !нструментальним, орудним пор1вняльним; метафоричн1 структури з граматично залежним д!еприсл1вниковим чи д!еприк-метниковкм зворотом або одиничною формою; атрибутивно-1менн! метафоричн! конструкц!!; ген!тивн! метафори. Хоча серед цих ви-д1в метафор немае власне займенникових лексичних, проте в осно-в1 створення лексично! метафори лежить займенникова опозиц!я Я-ТИ.

На основ! використання займенник!в у м!кроконтекстах вини-

кають займенников! стил!стичн1 ф!гури; у деяких Шевченкових по-етичних контекстах майже кемае лексичних троп1в, але граматичн1 словоформи утворюють р1зноман1тн1 стил1стичн1 ф1гури, напри-клад, займенниковий анадиплозис: Я викресав вогню, до не.

Од нех пахне вже землею («Не спалося, а н1ч як море»); займенниковий пол1птотон: Мен1 однакозо, чи буду Я жить в Укра!н1, чи н! («Мен1 однаково»); займенниковий х1азм:

Я сам шшов у москал1 Таки ж у нашому сел!

Назнав я д!вчину («Не спалося, а н1ч як море»). Займенников1 словоформи, не зважаючи на свою семантичну специф!ку, орган1зовують модель в1рша, в як1й досягаеться 1х регулярн!сть, ритмомелодика поез11. В б1льшост1 твор!в Т.Г.Шевченка тропи 1 займенников! стил!стичн1 ф!гури взаемод!ють.

1д1остилю Т. Г.Шевченка притаманна ще одна особлив!сть -граматичн1 метафори 1 стшистичн! Ф1гури. Сутн1сть граматичних метафор полягае у в!дхиленн1 в1д норми узгодження м1ж словами, наприклад, у використанн1 займенник1в в гншому граматичному ро-д1, числ!, ан1ж того вимагае синтаксичний зв’язок. Це ч1тко про-стекуеться при з1ставленн1 вар1ант1в, пор.: текст автографа N19 (48), арк.3-4, в1рш1 271-272 з поеми «Княжна» 1 основний текст: автограф к!нцевий вар!ант

271 Може вона молодая Або може вже такою

272 Такою вродилась. Воно й уродилось.

Порушення граматичного узгодження роду зумовлюе виникнення ко-

нотацП займенниково! словоформи ВОНО, яку вжито замхсть БОНА. Висловлювання набувае розмовного в!дт!нку, що сприяе актуал!за-цп уваги читача, пз.дкреслюе авторське ставлення до об’екта зображення. Це один З.з засоб!в досягнення образност1 м!крокон-тексту шляхом надання йому стшИстично! маркованост1 з1 значениям сШвчуття, а 1нколи й самовпевненост! чи скепсису. Р!дк1сний 1ндив1дуально-авторськш оксюморон 1з поезП «Не гр!е сонце на чужин1″ можна розглядати як на лексичному, так 1 на граматичному р1внях:»Н1хто любив мене, в!тав, I я хилився н! до кого». Оксюморон побудований на основ1 займенникових опозиц1й Н1ХТ0-МЕНЕ, Я-Н1 ДО КОГО; семантичне вираження бажаного досяга-сться за допомогою д1есл1в ЛЮБИВ, ВПАВ, але разом з тим б!нар-на опозиц1я Я-Н1ХТ0 тдкреслюе неможлив1сть зд!йснення мрП. Граматичн!сть ц1е1 поетично! ф!гури полягае в осмисленому пору-шенн! норм слововживання, адже заперечний займенник Н1ХТ0 вима-гае д!еслова 1з заперечною часткою НЕ. 1ндив1дуально-авторське поеднання заперечного займенника з д!есловом, що виражае ствердження, п!дкреслюе ностальг1чн1 настро! поета п1д час його перебування на засланн1.

У висновках окреслюються найголовн!ш1 особливост1 Шости-лю Т. Г. Шевченка з погляду проном!нативного 1 естетичного функц!онування займенникових словоформ у його поез!ях. Насампе-ред це висока частота вживання займенник!в; здатн1сть займенни-к!в виступати засобами м!жфразового зв’язку у текст!; можли-в!сть займенник!в залежно в1д м!сця в л!н!йн1й структур! тексту та наголошення/ненаголошення впливати на ритмомелодику поетич-ного твору; використання займенник!в для структурування сюжет-них схем л1рики з погляду 1х суб’ективно! орган1зацП. На осно-

в! займенник1в творяться метафоричн! контексти на лексичному 1 граматичному р1внях. Це св1дчить про певний тип орган1зац11 по-етичних твор1в Т.Г.Шевченка на баз! займенник1в, що становить сутн1сть явища зашленниковостг.

Основн! положения дисертацП викладено в таких публ1кац1ях:

1.Лексико- граматична 1 функц1онально-стил!стична характеристика займенник1в у поез1ях Шевченка //Шляхи посилення ефек-тивност! практичного курсу укра!нсько1 мови та виховання чи-тацько! майстерност!. Матер1али обласно! м1жвуз1всько! конфе-ренцП. -Одеса, 1992. -С. 34-35.

2. Своер1дн1сть Шевченкового «я» в д1алектиц1 стилю // Кла-сична педагоПка 1 ф1лолог1я у св1тл1 сучасних завдань шк1льно! 1 вуз1всько! словесност! // Матер1али м1жвуз1всько1 обласно! конференцП.Ч. 2. -Одеса, 1993.-С. 125-127.

3.До питания про д1алектику метафорично! системи поезП Т.Шевченка // Вопросы филологии. Вып.5.-Измаил,1994.-С.17-21.

4. Деяк! особливост1 стил1стики автора-адресанта // Зб1р-ник наукових праць.- 1зма!л, 1995.-С.49-51.

5. 31ставний анал1з стил1стичних прийом1в в украхнськ!й та англ1йськ1й мовах // Зб1рник наукових праць.- 1зма!л, 1995.-С.51-53 (у сп1вавторств1).

6.Займенниковий спектр 1 своер1дн1сть його функц!онування в поез1ях Т.Г.Шевченка // Л1нгв1стичн1 досл1дження. Зб1рник наукових праць.- 1зма!л, 1997,- С.59-62.

7.Роль займенник1в та !х форм у Шевченков1й поезП // Т.Г.Шевченко та загальнолюдськ! 1деали. Тези допов1дей на об-ласн1й науково-теоретичнш конференцП.-Одеса, 1989.-С. 71-72.

8.Використання займенникових словоформ в 1нтим1зуюч1й функцП у творах Шевченка 1 Коцюбинського // Творча спадщина М. М.Коцюбинського 1 сучасний л!тературний процес. Тези до-пов!дей та пов!домлень.-Одеса, 1989.-С.86-88.

9.Стиль Шевченка у спектр1 займенникових словоформ // Т.Г.Шевченко 1 Переяславщина. Тези допов1дей 1 пов1домлень м1жвуз1всько1 науково-теоретично! конференцП. -Переяслав-Хмель-ницький,1990.-С.18-20 (у сп1вавторств1)

10.Займенников1 словоформи з точки зору мови 1 мовлення // Шляхи посилення практично! спрямованост! у викладанн! близько-спор1днених мов. Тези допов1дей.- Одеса, 1990.-С.58-59.

И.Словесно-мовленневий образ Шевченка у спектр! займенникових словоформ // Твори для д1тей 1 про д1тей у в1тчизнянш 1 заруб1жн1й л1тератур1. Тези 1 матер1али допов1дей обласно! м1нсвуз1всько! конференцП. Ч. 1,- Одеса, 1991.-С. 106-107.

Цыганок И.Б. Местоимения и местоименность в идиостиле

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 — украинский язык. Институт украинского языка НАН Украины,- Киев, 1997.

В работе представлено описание местоимений с точки зрения их собственно приноминативного и эстетического функционирования в поэтических текстах Т.Г.Шевченко. Определено понятие место-именности — специфической категории в идиостиле известного украинского поэта.

Tsyganok I. Pronouns and Pronominality in T.G.Shevchenko’s

Thesis for candidate’s degree in philology, speciality 10.02.01- Ukrainian language, the Ukrainian Lanquaqe Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine,- Kyiv, 1997.

The description of pronouns is presented in the thesis from the point of the proper pronominal and aesthetical functioning in the poetic texts by T.G.Shevchenko. The meaning of pronominality is introduced. Here as a special category in the individual style of the distinguished Ukrainian poet.

Ключов! слова: Шостиль, егоцентричн1 займенники, займен-никова бшарна опозиц1я, займенников!сть, займенников! грама-тичн1 метафори.

cheloveknauka.com

Еще по теме:

  • Present perfect правила употребления Употребление Present Perfect простым языком В свое время, изучая английский язык, я постоянно путалась в английских временах, и мне было очень трудно понять, в каких же случаях использовать этот злосчастный Present Perfect. Постараюсь сегодня […]
  • Как называют поведение которое стоит на грани нарушения закона Как называют поведение которое стоит на грани нарушения закона Please complete the security check to access znanija.com Why do I have to complete a CAPTCHA? Completing the CAPTCHA proves you are a human and gives you temporary access to the web […]
  • Ассоциация программ в реестре Изменение ассоциаций файлов У многих пользователей персональных компьютеров часто возникают вопросы, связанные с ассоциацией файлов с какой-либо специфической программой. Вопросы такого характера могут возникнуть, например, в тех случаях, когда […]
  • Жалоба на английском Письмо-жалоба Письмо, содержащее жалобу или претензии по качеству приобретенного товара и оказанных услуг, называется Complaint Letter. Основная цель такого письма - передать полную информацию по возникшей проблеме. Письмо также может выступать в […]
  • Правила оценивания диктанта Правила оценивания диктанта http://gramma.ru/ Методцентр Олимпиады и конкурсы популярное Warning: Creating default object from empty value in /home/p/platiraru/public_html/modules/mod_mostread/helper.php on line 79 Warning: Creating […]
  • Турнир по боям без правил в сочи АФИША СОЧИ Рекомендуем (24) Новая Волна (8) Концерты (106) Шоу. Праздники. Фестивали (40) Выставки. Музеи. (39) Спортивные мероприятия (21) Цирк. Парки. Зоо (17) Семинары / Тренинги / Форумы (3) Спортивные мероприятия: FIGHT SHOW БОИ БЕЗ ПРАВИЛ […]